Що означає, коли сниться ненароджена дитина

Доброго дня, дорога “Свободо”, соромно мені, молодій жінці, звертатися за допомогою, але останніми місяцями я живу у відчутті постійного страху. 

Більше року тому я несподівано завагітніла. Ми з чоловіком дуже довго чекали на цю дитинку. Тож не чулися від радості, коли дізналися, що невдовзі станемо батьками. Однак,  якось мені стало зле і вже в лікарні сповістили страшну новину – моя ненароджена дитина завмерла.  

Медики донині не можуть пояснити чому так сталося. Я здала силу-силенну аналізів, однак, відповіді так і не знайшла. Дорога Любо Іванівно Завадівська, допоможіть мені вийти із непростої ситуації. Адже далі в моєму житті почали відбуватися зовсім незрозумілі події.

Розповім усе спочатку… Я зустріла свого Миколу на роботі. Майже з перших днів знайомства у нас виникло взаємне кохання. А вже за пів року ми зіграли весілля. Батьки не могли натішитися. Ми були дуже гарною парою, дивилися на світ однаковими, закоханими очима.

Жили добре. Гарно заробляли, їздили відпочивати. Однак була одна біда – я довго не могла завагітніти. До кого тільки не зверталися, усі розводили руками, мовляв, ви здорові, треба час. І час настав. 

На дванадцятому році подружнього життя я таки отримала заповітні дві смужки на тесті. Нашій радості не було меж. Всю вагітність чоловік буквально носив мене на руках, виконував усі забаганки. 

Та щастя було недовгим. На п’ятому місяці вагітності я перестала відчувати стукіт серця мого дитятка. 

Так, всі кажуть, що від цього ніхто не застрахований, буває… Спершу я довго плакала, звинувачувала у всьому себе. Та згодом змирилася, адже треба було жити дальше.

Аж якось мені приснився сон, у якому немовля простягало до мене рученята,  просило про допомогу. Я дуже налякалася. Чоловік  заспокоїв, що то все моя підсвідомість, мовляв, я ще досі шкодую, що так все сталося і звинувачую у всьому себе. Та ці сни почали повторюватися. І останній місяць мало не щотижня я бачу як немовля лежить у білій-білій колисці, постягає до мене рученята і шепоче: “Мамо, допоможи”. 

Не знаю що робити. Я вже й до церкви ходила, молилася, сповідалася… Нічого не допомагає. Але окрім цього, з того часу, як я почала бачити оці сни, у нашій сім’ї почали відбуватися негаразди. Дорогі Завадівські, допоможіть!

Оксана, м.Тернопіль»

– Дякую, пані Оксано, за вашу відверту розповідь. Найперше, щиро співчуваю вашому горю. Бо немає гіршого, ніж коли мама втрачає дитину. Але, повірте, у цьому немає вашої вини. Тож не смійте себе звинувачувати! 

Читаючи вашого листа, мені пішла інформація – те, що з вами трапилося може бути наслідком магічного втручання або ж якоїсь родинної карми. Тому, я б радила вам неодмінно звернутися до знаючих людей. По-перше, потрібно подивитися, чи не розплачуєтесь ви, бува, за гріхи родичів по жіночій лінії. По-друге, варто виключити й пороби, чи просту людську заздрість.

Розумієте, у сучасному світі важко знайти люблячу сімейну пару, котра скрізь разом, щаслива, успішна, заможна. Тож не виключено, що знайшлися заздрісники, котрі за допомогою магії хочуть забрати вашу фортуну. Як би там не було, треба дивитися. Ще, я б порадила вам, коли розпочнете роботу зі знаючою людиною, у трьох церквах дати на службу за здоров’я ваше і чоловіка.

Пані Оксано, повірте, усе владнається, ви ще неодмінно відчуєте радість материнства, не впадайте у відчай, але й не зволікайте.

P.S. Дорогі читачі «Свободи», якщо у вас є запитання, чи ви потребуєте поради або допомоги, пишіть до нас, і ми звертатимемось із вашими листами до бережанських цілителів Люби і Андрія Завадівських, а відповіді публікуватимемо у газеті. Якщо ж ви особисто хочете з ними поспілкуватися, телефонуйте: (097)554-63-18, (098) 030 07-25.