Притча про образи й самооцінку

Наймудріша притча про те, як потрібно поводитися, коли вас хочуть зачепити за живе.

Час від часу всі ми стаємо учасниками якого-небудь конфлікту і можемо почути на свою адресу щось образливе. Хтось свідомо намагається нас зачепити, а хтось говорить зайве на емоціях і сам потім шкодує про це. У будь-якому випадку, впоратися з образами набагато простіше, якщо знати як на них реагувати. У цьому допоможе стара притча, про яку я дізнався і хотів би поділитися з вами.

У далекі часи жив мудрець, який мандрував по світу. Він допомагав бідним і скривдженим, завжди був готовий вислухати і дати мудру пораду. У кожному місті у нього з’являлися вдячні шанувальники. Одного разу старець вирішив повернутися в рідне місто, в якому не був багато років. Але жителі зустріли його образами. Вони кричали:

– Іди, звідки прийшов! Де ти був весь цей час, нероба, поки ми працювали в поті чола?

– Жебрак! – підхопив хтось.

– Розбійник! Він напевно живе тим, що краде у чесних людей!

– Злодій! П’яниця!

Але старий ніяк не реагував на ці слова. Він просто йшов вулицею до свого закинутого будинку. Один юнак побіг слідом за ним і запитав:

– Чому ти їм не відповідаєш? Я знаю, що ти мудрий чоловік, і всі ці злі слова – чистий наклеп!

– Ходімо зі мною, я хочу дещо тобі показати, – відповів старий.

Разом вони зайшли в його будинок. Там мудрець довго рився в старій скрині і, нарешті, дістав звідти брудне і пошарпане лахміття.

– Ось, приміряй, – з цими словами він кинув ганчір’я юнакові.

Той обурено вигукнув:

– Навіщо мені ці обноски? Я що, схожий на жебрака?

– Ось бачиш, – спокійно відповів мудрець. – Ти відмовився надягати лахміття, бо точно знаєш: ти – не той, для кого воно призначено. Так і мене не зачіпають злі слова, адже я знаю, що насправді вони не про мене. Тільки ти сам можеш вирішити, чи «одягнути» на себе все, що тобі пропонують.

Яка мораль цієї притчі?

Не треба слухати тих, хто говорить про тебе щось не те, адже тільки ти знаєш, через що ти пройшов і чого прагнеш. Тільки ти можеш знати, ким насправді є. Слухаючи чужі висловлювання, докори, образи і приймаючи їх на свій рахунок, можна загнати себе в глухий кут, а безвихідь не дає ніякого прогресу. Будь вище цього, будь сильніше і йди до своєї мети, хто б що не говорив.

о. Володимир