Якби не війна… або Як стають антигероями

Клята війна забирає життя не лише пострілом ворога. Вона вгризається у єство, і люди чманіють, божеволіють, коять щось несусвітнє – чого ніколи б не сталося, якби не війна…

Врешті, звідки нам, цивільним, знати… Зболені мовчать про свій біль – згадайте, чи на ваші розпитування родич, сусід, знайомий, що пройшли пекло війни, щось розповіли – розлого, з подробицями? Хіба скупо, схематично, тобто майже нічого.

Потім стаються жахливі випадки, про які і писати якось незручно, непатріотично, бо йдеться про учасників бойових дій, які апріорі мають бути героями. Може, такими і були, даючи відсіч ворогові. А згодом вчинили таке, що стали антигероями. Клята війна…

Цими днями у Кременецькому райсуді оголосили вирок учасникові АТО,  інваліду другої групи, який втратив здоров’я внаслідок поранення. Ветеран АТО нізащо всадив ножа чоловікові, який жив на те, що знаходив на смітниках.

Трапилася подія ще навесні цього року біля залізничного вокзалу у Кременці. Колишній атовець разом з другом святкував день народження. Пили-їли надворі. Друг згодом пішов додому. Залишилися недоїдки, півпляшки коньяку. Атовець був дуже п’яний, але запримітив, як з вигляду волоцюга зазіхнув на коньяк.  Припер його до стіни і люто промовив: «Заріжу». Переляканий чоловік дивився то в обличчя, то на руки нападника, і ще не йняв віри, що погроза може стати реальністю. Врапт блиснуло від вуличного ліхтаря гостре лезо і увійшло чоловікові у правий бік. Той щодуху відштовхнув нападника і побіг кликати допомогу.

Вчасна медична допомога врятувала йому життя. Лезо пробило плевру – легені заповнилися кров’ю, зайшло повітря. Діагноз:  гемопневмоторакс, що  належить до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

За атовцем прийшла поліція наступного ранку. Він ще спав вдома і не зовсім розумів, про що йдеться. На суді стверджував: пам’ятає словесну перепалку, сутичку через недопитий коньяк, однак зовсім не пригадує, щоб орудував ножем. На війні дістав поранення, що спричинило проблеми з пам’яттю – так пояснював судді.

Потерпілий пробачив своєму кривднику і навіть просив не позбавляти його волі. Проте цивільний позов про відшкодування моральної шкоди заявив. Бо переніс страх, біль – й досі місце ножового поранення ниє.

Участь в АТО, інвалідність, а головно – позиція потерпілого дали можливість суду не призначати винуватцю реального позбавлення волі. Йому відстрочили покарання зі встановленням іспитового терміну на два роки. А от моральну шкоду – 50 тисяч гривень та понад 6 тисяч гривень витрат на лікування  доведеться таки компенсувати.

Власне, ця кременецька справа – непоодинока, час від часу виринають на поверхню кримінальні факти, в яких дійовими особами  є учасники АТО. І майже завжди «стимулятором» драматичних подій є алкоголь.

Днями  в апеляційному суді Донецької області переглядали справу теж жителя Кременецького району – 38-річного солдата, мобілізованого наприкінці травня 2015-го. Якось оминула інформаційний простір області страшна звістка з донецької Касянівки –  2 березня 2016 року військовослужбовець з автомата зрешетив іншого солдата. Випущені майже впритул 30 куль не залишали шансу на життя. Загинув киянин, залишивши дружину вдовою, а семирічного сина напівсиротою. Й ніде не повідомлялося, що винуватцем цієї трагедії є чоловік з маленького кременецького села. Збожеволілий алкоголік розрядив обойму у людину, а потім склом розбитого вікна й сокирою намагався вкоротити собі віку… Це наслідки безрозбірливої мобілізації, коли хапали усіх, кого вдавалося, й лікарські комісії заплющували очі на «вояк», яких і близько не можна підпускати до зброї…

За іронією долі  в одній роті з винуватцем служив лікар-психіатр із Житомирщини. Він свідчив на суді, що тиждень перед тим кременчанин поїхав додому у відпустку на чотири дні. Повернувся ні живий, ні мертвий – хвалився, що за чотири дні випив відро самогону. Три дні його приводили до тями, і коли він начебто і вийшов з алкогольного туману, вчинив страшну розправу.

Кременчанина забрали у психоневрологічну лікарню. Лікарі констатували важкі психічні розлади, пов’язані з алкоголізмом. Правоохоронні органи завели кримінальне провадження з кваліфікацією: умисне вбивство.

Врешті, зважаючи на висновки судових експертиз, суд визнав винуватця неосудним, оскільки внаслідок психічного захворювання на період вчинення суспільно-небезпечного діяння він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Психічно хворих не карають тюрмою. Але суд зобов’язав застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Адвокат кременчанина клопотав змінити госпіталізацію примусовим амбулаторним лікуванням і передати хворого під нагляд матері. Однак на це у суді не пристали.

Ось так завершилася військова служба цього чоловіка, якого і не мали б мобілізовувати… Про киянина, який загинув від його стрільби, пишуть, що загинув від кулі снайпера. Мабуть, щоб не видавалася його смерть безглуздою і марною.

Ольга КУШНЕРИК

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*