Навіть ті дані статистики, які стають публічно доступними, дозволяють зрозуміти драматичний обсяг міграції робочої сили з України.
Тільки дозволів на роботу сусідня з Україною Польща минулого року видала понад 800 тис., ще 300 тис. – Італія. 60 тис. наших студентів минулого року поїхали вчитися в польські виші, 25 тис. – у німецькі. А тепер додайте сюди статистику з інших країн – і перед вашими очима постане вражаюча реальність: українці масово виїжджають з країни, втративши віру в зміни на краще, пише газета “Експрес”.
“У розпалі літнього робочого сезону спорожніють села в багатьох регіонах України, багато квартир у містах залишаться пустими – люди поїдуть. Цього року, за розрахунками, в літні місяці за кордоном опиниться понад 5 мільйонів українців – більше половини нинішнього трудового потенціалу України. Всі вони працюватимуть на економіки чужих країн, бо рідна стала мачухою. Як ви розумієте, значна частина трудових мігрантів вже ніколи не повернеться додому – хіба на Великдень або Різдво чи щоб провідати родину. Опитування свідчать: 65% українців у віці 14 – 35 років хочуть виїхати за кордон тимчасово або назавжди. Неважко зрозуміти, що міграційні настрої в наступні роки тільки посилюватимуться”, – додає видання.
“Кількість українських студентів, які їдуть на навчання за кордон, буде збільшуватися, – коментує Єгор Стадний, виконавчий директор аналітичного центру CEDOS. – Така тенденція сприяє глобалізація, ринок міжнародної освіти стає дедалі більшим. У 2005 році у світі було 3 млн. студентів, які вчилися не в країнах свого громадянства, в 2012-му таких студентів було вже 4,5 млн. Вступаючи в закордонні виші, наша молодь сподівається на краще майбутнє в країнах ЄС”.
Найбільшу популярність мають польські, німецькі, канадські, французькі та навіть австралійські виші. Кожна країна приваблює по-своєму. Наприклад, польські приватні університети поступаються за якістю державним, проте в них дуже легко вступити. Зате в Німеччині або Чехії більше приваблюють державні університети, які дають хорошу якість освіти, і українці вступають до них в основному на загальних підставах, змагаючись з німецькими абітурієнтами.
“Також досить часто освіта за кордоном доступніша, ніж в Україні, особливо, якщо ви – здібна людина. Чехія і Німеччина пропонують безкоштовне навчання для іноземців за своєю Конституцією, – пояснює експерт. – У Франції плата фактично символічна, Польща пропонує чимало стипендій та безкоштовне навчання для поляків за походженням. тобто, в таких випадках ви витрачаєте гроші тільки на проживання, а іноді вам навіть дають стипендію.
За кордоном сьогодні працюють від 3 до 5 млн українців. Тільки в Польщі налічується до 1 млн наших працівників. Також цікаво, що за результатами цього дослідження Польща (22,5% від загальної кількості українських заробітчан) обійшла Росію (19,2%) як основна країна призначення для довгострокових трудових мігрантів. За ними ідуть Чехія (18%), Італія (15,7%) і Німеччина (3,2%).
“Європейці визнають, що не можуть обійтися без наших робітників, як кваліфікованих, так і ні, – говорить експерт з міграційних питань Максим Савлюк. – Скажімо, уряд Чехії затвердив програму, яка дозволяє в прискореному режимі прийняти на роботу півтисячі фахівців з України. Понад усе чехи зацікавлені в будівельних інженерах, фахівцях з інформаційних технологій, проектантах, електротехніках, медиках. А ось поляки активно запрошують на сезонні роботи – збирання ягід, овочів, будівництво”.
За всяку ціну вирватися звідси прагнуть і молоді українки. Працівники РАЦСів визнаються: якщо до 2010 року реєстрували до десятка шлюбів з іноземцями на рік, то тепер – по кілька сотень. Не цураються українки укладати шлюбні відносини з вихідцями із Сирії, Іраку та Йорданії – вони мають високі шанси на легалізацію в Європі. А ще за статистикою українки найчастіше роблять щасливими чоловіків з Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, Греції, США, Канади, Ізраїлю, Туреччини, Єгипту, Бельгії, Великобританії, Китаю, Ірландії, Австралії. У Києві майже кожен десятий зареєстрований шлюб – з іноземцем.
“Міжнародних шлюбів справді значно більше, в цьому допомагає Інтернет, – розповідає експерт Оксана Виговська. – Люди стали частіше знайомитися через соціальні мережі, більше подорожують за кордон, вчаться там. Наші представниці прекрасної статі мріють про стабільність і матеріальний добробут. Вони вірять, що шлюб з іноземцем, навіть з африканцем, може це їм забезпечити. Моя однокласниця вийшла заміж за камерунця, який тут навчався в медичному. Пам’ятаю, всі були в шоці – знайомі, друзі, родина. Вона поїхала з ним в Африку і каже, що щаслива. Та й чому дивуватися?! Адже за рівнем життя ми вже відстаємо від деяких африканських країн”.
“Дедалі більше українських підприємців перереєстрували свій бізнес за кордоном. Найчастіше – в балтійських країнах, Польщі, Словаччини, Чехії, Угорщини. Кажуть, там немає корупції, численних перевірок. Головне – платити податки і не порушувати закони. І нашим співвітчизникам таки вдається здивувати навіть Європу, яка вже, здається, бачила все. Нещодавно українці відкрили в Польщі найменше кафе, облаштувавши його тільки на 6 квадратних метрах. Родзинкою закладу стали його крихітні розміри і смачна кава, тому відвідувачів вистачає”, – зазначає видання.
“Вважаю, що основними перевагами відкриття українцями бізнесу в сусідніх з Україною країнах є географічне розташування, схожа мова, відсутність обмежень на роботу з іншими країнами Євросоюзу, відсутність обов’язкової норми з продажу валюти з поточного рахунка підприємства, високий і відносно недорогий рівень життя”, – каже Наталя Погрібна, виконавчий директор аудиторсько-консалтингової компанії.
“Єдине, про що потрібно пам’ятати, так це те, що українське законодавство зобов’язує фізичних і юридичних осіб отримати індивідуальну ліцензію НБУ для інвестування в корпоративні права за кордоном”, – говорить Ярослав Романчук, керуючий партнер Міжнародного правового центру.
За прогнозами Інституту демографії та соціальних досліджень, в наступні 45 років населення нашої країни скоротиться мінімум на 10 мільйонів. За оптимістичним сценарієм, молоді залишиться приблизно 4 млн осіб, за песимістичним – лише 2,8 млн.
“Україна перетворилася на вокзал, звідки українці роз’їжджаються по світу. Хтось знайде себе там, хтось ні. Але всі вони готові на цей відчайдушний крок, на те, щоб покинути батьківщину, тому що втомилися чекати. Люди готові ризикнути всім, щоб хоча б спробувати смак іншого життя”, – резюмує видання.
