Повідомити новину

Поширити:

“І ось, один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, вихопив меч свій і, вдаривши слугу первосвященика, відтяв йому вухо. Тоді каже до нього Ісус: сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, мечем загинуть” (Євангеліє від Матвія).
Цю фразу використовували і в античному світі, зокрема у Стародавньому Римі казали: “Хто мечем воює, від меча і гине”. Подібні слова були використані російською… у кінофільмі “Олександр Невський” (1938). До речі, росіяни цим дуже хизуються, тим часом, як засвідчують історичні джерела, тоді у Новгороді розмовляли українською.
В умовах загострення бойових дій на сході та посилення загрози широкомасштабної війни з Росією особливо актуальною є проблема “визволення” російськомовного населення з-під гніту “націоналістів”. Знаючи небайдужість українців до збереження рідної мови, відродження національних традицій, успішного соціально-економічного розвитку, в умовах посилення міжпартійної політичної боротьби, активізації державотворчих процесів, варто було б ефективно використати агресивну російську ініціативу “защіти рускоязичних” в Україні проти… самого агресора. На посилення агресії під прикриттям захисту рускоязичних можна було б організувати цілеспрямовану рекламу та білборди з текстами: “Розмовляєш російською – запрошуєш агресора, окупанта в Україну!”; “Захищати російськомовних в Україні потрібно лише від … Росії” тощо.
Як відомо, під час Другої світової війни гітлерівці, окупувавши Данію, наказали євреям одягнути антисемітські жовті нарукавні пов’язки, а датчанам видати тих, хто переховувався. Наступного дня всі датчани вийшли на вулиці з жовтими пов’язками. Гітлерівці зрозуміли – ніхто євреїв не видасть…
Коли німці зажадали видати їм болгарських євреїв, піднялася вся громадськість і політики. Демократи, комуністи, громадські діячі, члени парламенту, священники встали на захист євреїв-громадян Болгарії.
Треба зауважити, що багато наших співвітчизників під страхом знищення або заслання до концтабору теж переховували євреїв у своїх хатах. Моя покійна мати теж переховувала євреїв. Єврейська організація Яд Вашем визнала героями 1755 українців з числа тих, хто, ризикуючи життям, рятував євреїв. Людей, які рятували євреїв під час Голокосту в Україні, називають “Праведник народів світу”.
Порятунок української мови у державних рамках є не лише Праведною справою, а і збереженням надзвичайно важливого атрибуту державності, більше того, інструментом захисту від…. агресора. Кремлівська ненаситна “аскарида” грозить лізти туди, де розмовляють російською. Тим часом вчинки датчан, болгар, досвід збереження пам’яті знищення євреїв, навіяли цікаву ідею – звернутися Президенту України, Голові Верховної Ради та Прем’єр-міністру України до росіян, євреїв, поляків, татар в Україні (а особливо до малосвідомих українців, яким нібито “какая разница на каком языке, ліш бы человек хорошим бил”, а ворогу є підстава до посилення агресії під прикриттям захисту рускоязичних).
Необхідно сказати не дивлячись на деякі кволі кроки держави у цьому напрямку, в Україні є цілеспрямоване засилля русизму в Інтернеті, ЗМІ, державних органах влади, у сфері послуг і навіть в освіті.
На нашу думку, для попередження широкомасштабної агресії росіян, активізації державотворчих процесів в Україні, настав час реалізації власне державою в цьому напрямку певних заходів, серед яких – невідкладно оголосити місячник тотального використання української мови, щоб російський агресор відмовився від свого оскаженілого наміру визволяти в Україні спантеличених російськомовних від “кровожерливих” націоналістів; доручити Мінкультури України розробити заходи щодо посилення захисту українців та української мови у Росії; ідеологічним управлінським структурам розробити та озвучити державну ідеологічну доктрину; створити громадську Раду з порятунку української мови, використання якої в умовах незалежності ганебно занепадає, та за прикладом євреїв запровадити почесні звання типу: “Провідник української мови”, “Трибун рідної мови”; запровадити штрафи за використання іноземної мови у рекламі; категорично заборонити виступи іноземною без платного перекладача на Всеукраїнських виробничих нарадах, засіданнях ВРУ, науково-практичних конференціях, семінарах; вимагати від Мінкульту посилення контролю за дотриманням нормативних та законодавчих актів у цій сфері
Не лінуймось розмовляти рідною українською. Ми з нею нація, держава, народ, який заслуговує на повагу. Не даймо приводу для агресії. Як громадськість Болгарії та Данії засвідчили своє ставлення до знищення євреїв, чим і врятували їх, так і ми звернімось до росіян України, євреїв, білорусів, захистимо від насильства українців, якою б мовою вони не розмовляли.

Богдан АНДРУШКІВ, член Національної спілки письменників України, д.е.н., професор ТНТУ ім. Івана Пулюя, заслужений діяч науки і техніки України