Вибори закінчилися – нехай живуть вибори! Так можна охарактеризувати перманентний процес владних пертурбацій, які відбуваються в українському суспільстві. І Тернопільщина тут не виняток.
Рік, що минає, позначився зміною голів обласної державної адміністрації, реформуванням адміністративно-територіального устрою (укрупнення районів, створення нових ОТГ), а також – проведенням місцевих виборів, з усіма їх наслідками – обранням нового-старого міського голови Тернополя, нових керівників місцевих рад, депутатського корпусу.
Але, якщо в більшості міст і сіл області процес набуття владних повноважень новим керівництвом уже, фактично, відбувся, то у Тернопільській обласній раді він лише стартує. І вирішальним тут буде саме 25 листопада, коли новообрані депутати вищого представницького органу краю зберуться на перше сесійне засідання.
Політичні оглядачі передбачають, що воно не обійдеться без сюрпризів. А як ж без них, коли на кону – посада голови обласної ради?! Ті, хто її обіймав, завжди були «не першими, але й не другими» людьми в області. А сьогодні, в контексті процесів децентралізації й щораз більшої передачі владних повноважень з центру на місця, ця посада набуває особливої ваги і значення. Тому й прогнозовано, що змагатися за неї будуть справжні важковаговики місцевої політики.
Називаючи їх, аналітики схиляються до двох кандидатур: лідера виборчого списку «ВО «Свобода» Михайла Головка і голови обласної організації партії «Європейська Солідарність» Степана Барни. Обидва відомі не лише на місцевому, а й на національному рівнях. Обоє – молоді та амбітні політки. В обох за плечима досвід роботи у Верховній Раді України. Обидва представляють політичні сили, які отримали найбільшу електоральну підтримку на виборах в обласну раду.
У кожного з них є свої переваги і свої недоліки. Для прикладу, Степан Барна може похвалитися досвідом кількарічної роботи на посаді голови обласної державної адміністрації. Чотири роки він був очільником Тернопільської ОДА. Однак цей факт дехто розцінює і як перешкоду на шляху до «головної кнопки» сесійної зали. Бо владні повноваження – це не лише успіхи, але й невдачі та поразки, невиконані обіцянки, невиправдані очікування, розчаровані колишні однодумці, токсичне оточення. Зрештою, навіть серед майбутніх колег по сесійній залі у Степана Степановича знайдеться двійко-трійко вчорашніх соратників, які сьогодні на нього скоса дивляться. А, зважаючи, що 25 листопада кожен депутатський голос буде на вагу золота, то все це може зіграти з політиком злий жарт.
У бекграунді Михайла Головка відсутній досвід роботи на посадах у виконавчій владі. Хтось розцінює це як недолік, а для декого – це безсумнівний «плюс». А от досвід роботи з людьми у Михайла Йосифовича чималенький. На користь цього говорить те, що його двічі обирали до Верховної Ради від одного й того ж північного мажоритарного округу Тернопільщини. А це, погодьтеся, свідчить про довіру до кандидата, а згодом – депутата, який не йшов на вибори у партійному списку, а боровся за кожен голос свого виборця у непростому для патріота-націоналіста окрузі.
Ключем до успіху краю є співпраця міської та обласної рад. Позитивний досвід роботи Тернопільської міської об’єднаної територіальної громади варто перенести на обласний рівень. У такий спосіб можна покращити рівень життя як тих громад, які вже почали пожинати плоди успіху, так і новостворених. Гармонію у співпраці міської та обласної рад, перш за все, забезпечують їхні очільники. Мер Тернополя Сергій Надал – свободівець, а тому в плідній співпраці з його колегою Михайлом Головком можна не сумніватися. Щодо іншого можливого претендента на пост очільника обласної ради – Степана Барни, то ефективна взаємодія мерії та облради можлива тоді, якщо і Барна, і Надал спільно працюватимуть на благо регіону без політичного взаємопоборювання.
До речі, якщо проаналізувати біографії обох політиків, то можна помітити між ними ще одну подібність – і Степан Барна, і Михайло Головко є справжніми державниками. Жоден з них не заплямував себе членством у партіях, які пропагують шкідливу для країни ідеологію.
«Народний союз «Наша Україна», громадський рух «За Україну!», «Блок Петра Порошенка», «Європейська Солідарність», членом яких в різні роки був Степан Барна, і Всеукраїнське об’єднання «Свобода», послідовним й активним представником якого вже 18 років незмінно є Михайло Головко, сприймаються у суспільстві як політичні сили, які відстоювали питання, пріоритетні для української нації та держави.
А тому обидва кандидати достойні зайняти головне крісло обласної ради. Але для цього потрібна підтримка їхніх колег по сесійній залі. Чи знайдуть вони її – побачимо 25 листопада.
Leave a Reply