Повідомити новину

Поширити:

21003Маршрутне таксі зупинилось, щоб забрати пасажирів.
Серед них – хлопчина у старому камуфляжі з величезною дорожньою сумкою. Обличчя втомлене, але щасливе. Видно, що їде додому.
Простягає водієві 3 гривні за проїзд.
— Хлопче, те, що ви робите, для нас ціни не має. Забери гроші. А мамі на подарунок маєш?
Боєць усміхнувся:
— Все добре. І мамі, і сестричці купив.
— Дивись. Якщо потрібно, не соромся!
Їдемо. За водієм сидить жінка років 65, ніби про себе, але щоб всі чули, бурмоче російською:
— Не дадут никак Донбассу жить. Чего туда лезть. Людей убивать…
Маршрутка зупинилася. Водій відчинив двері, зайшов до салону, взяв незадоволену пані під руку, простягнувши 3 гривні.
— Шановна, мені здається, ви сіли не в ту маршрутку. Нам з вами не по дорозі.
І дуже ввічливо спровадив її з салону. Повернувся до пасажирів і, ніби виправдовуючись, сказав:
— У мене син загинув на Донбасі, а в дружини серце не витримало…