Видано нову книгу про Тернопільський замок

У видавництві «Навчальна книга – Богдан» побачила світ нова книга про Тернопільський замок.

Її автор – історик, завідувач сектору виставкової роботи Тернопільського обласного краєзнавчого музею Сергій Куницький. Видання проілюстроване репродукціями портретів власників замку і світлинами споруди.

Історія сучасного Тернополя розпочалась навесні 1540 р., коли польський король Сигізмунд І надав Великому коронному гетьману, каштеляну краківському, графу Яну з Тарнува локаційний привілей на право заснування оппідума (укріпленого містечка) Тарнополє. Твердиня мала служити для захисту населення Галичини від нападу кримських татар, турків і волохів. Для будівництва Великий коронний гетьман обрав територію урочища Сопільче. На той час це був закинутий пустир, який, проте, міг мати важливе стратегічне значення завдяки вигідному розташуванню на переїзді із Західного Поділля у напрямку до Львова. Підвалини замку було закладено на лівому березі річки Серет.

Вперше в актових документах замок згадується у 1550 р., хоч початок його будівництва припадає на 1540 рік. Воно, можливо, тривало до першого невдалого татарського нападу на оппідум 1549 року. Тоді кримчаки так і не спромоглися захопити твердиню над Серетом, але замок, очевидно, зазнав певного пошкодження і тому виникла потреба його відновлення у 1554 році. Про це дізнаємося з листа теребовельського старости Бернарда Претвіча до імператора Священної Римської імперії німецького народу Фердинанда І, у якому він зазначив, що Великий коронний гетьман Ян з Тарнува розпочав у місті Тарнополє зводити новий кам’яний замок. Будівництво тривало понад двадцять років, завершив його син вже на той час покійного гетьмана Кшиштоф у 1565 році. Ймовірно, що на останньому етапі будівництва замкової споруди був задіяний італійський архітектор Христофор Боззано з Феррари, який у цей час перебував у місті. Можливо, саме тому наша твердиня була зведена в італійському стилі «casaforte».

Упродовж наступних віків змінювалися не тільки власники міста, але зазнала змін й сама замкова споруда. З початку ХІХ ст. вона була перебудована на палац, який був пошкоджений під час Першої світової війни і відновлений протягом другої половини 20-х років минулого століття, але отримав більш значні руйнування під час Другої світової війни у 1944 році. Замок був відбудований у теперішньому вигляді у кінці 50-х років ХХ століття.

У праці використано матеріали з бібліотеки та фондів Тернопільського обласного краєзнавчого музею, відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника, національного історичного архіву Білорусії, відділу рукописів Ягеллонської бібліотеки м. Кракова, фондів Окружного музею у Тарнові.