Таємниці «Чорної мадонни»

Ченстоховська ікона Богородиці – одна з найповажніших християнських ікон, що зберігається в Ясногірському монастирі у місті Ченстохов в Польщі, має давню історію, прямий стосунок до України та глибоке духовне значення для віруючих світу.

Ікона зображає Пресвяту Діву Марію з Немовлям Ісусом, Богородиця Благословляє Ісуса і жестом правої руки звертає увагу на Нього як джерело спасіння. Ісус тримає книгу Євангелія. Ця ікона має темні обличчя – тому її ще називають «Чорною Мадонною». Темний відтінок – частково через вікові нагари від свічок, які горіли біля неї століттями.

За переказами, її написав на стільниці розміром 122 см на 82 см євангеліст Лука в Єрусалимі. У період правління римських імператорів – язичників ікону переховували у катакомбах і печерах, аби вберегти її від переслідування і гонінь, яким піддавалися перші християни. Через віки цей образ пройшов довгий шлях, аби опинитися в Константинополі. У 326 році, коли свята імператриця Олена знайшла в Єрусалимі Хрест Христовий, вона отримала в дар від християн цю ікону, яку привезла до Константинополя і поставила в палацовій каплиці, де святиня зберігалася вісім століть. Далі ікона побувала в Болгарії, Моравії та Чехії, а звідти опинилася у столиці  Галицько-Волинській Русі – Львові. Король Лев Данилович, син Данила Галицького, у другій половині XIII століття привіз її зі Львова до міста Белза у княжий двір і з великими почестями помістив у своєму  замку під опіку православного духовенства, що засвідчено істориком XVII століття Юзефом Бартоломеєм Зиморовичем у праці «Потрійний Львів».

Після занепаду Галицько–Волинської держави у другій половині XIV століття галицькі землі загарбали польські феодали і приєднали їх до Польського Королівства. У той час татари поновили похід на Карпати і взяли Белз в облогу. Князь Влодислав Опільський, що управляв Галичиною, сподіваючись на допомогу Божої Матері, виніс ікону з церкви і поставив на міську стіну замку. Після того, як ворожа стріла пронизала чудотворний образ, на місто опустилася тьма, що змусило татарське військо відступити і зняти облогу замка. Саме тоді ікона прославилася своєю чудодійністю і стала відомою як Белзька Богоматір.

У 1377 році князь Володислав Опольський перевіз ікону з Белза спочатку до Львова, а 1384 року – до заснованого ним монастиря отців паулінів на високому пагорбі, що отримав назву Ясна Гора біля міста Ченстохова. З того часу Богородиця Белзька називається Ченстоховською і стала центром паломництва уже понад 600 років.

Важливий епізод історії ікони пов’язаний із нападом на Великдень, 14 квітня 1430 року, банди гуситів на монастир, під час якого ікона сильно постраждала – на ній залишилися видимі розрізи на правій щоці Божої Діви. Опісля ікону відвезли до Кракова, щоб відреставрувати при дворі короля Владислава Ягайла. Художники з’єднали понівечені частини дошки, але не змогли замалювати завдані шаблею сліди, які збереглися до сьогодні, як нагадування про ті давні часи.

З роками монастир розбудувався, а зведені навколо нього міцні стіни перетворили Ясну Гору на неприступну фортецю, що було доведено під час облоги монастиря шведськими військами 18 листопад 1655 року. До того вони взяли Познань, Варшаву, Краків, що змусило короля Польщі втекти з країни. Незважаючи на чисельну перевагу шведів, що обложили фортечні стіни, настоятель монастиря Августин Кордецький вирішив чинити опір завойовникам. Захисники монастиря щоденно успішно відбивали атаки ворога, знищуючи його гармати і живу силу. Героїчна оборона монастиря тривала 39 днів і змусила шведів відступити. А Ясногорська обитель стала символом опору Речі Посполитої проти шведської навали, чим надихнула країну на спротив. Піднялася нечувана хвиля патріотизму, відбулася небачена консолідація всіх верств суспільства на боротьбу з окупантами. Віруючі приписують чудесне спасіння монастиря та польського народу заступництву Богородиці. Повернувшись у 1656 році до Польщі, король Ян Казимир 1 квітня 1656 року в Кафедральному соборі у Львові виголосив обітницю, у якій урочисто доручав свою державу заступництву Божої Матері, називаючи Ченстоховський її образ «Небесною Королевою Польщі», титул якої глибоко вкорінився в польській свідомості.

Ще декілька нападів монастирю довелося пережити під час Північної війни 1702 – 1705 років, але вони успішно були відбиті.

8 вересня 1717 року на підставі акту Папи Римського Климента XI ікона була коронована і тим офіційно визнана чудотворною, що символізувало її особливу велич.

На жаль, монастир не встояв перед російськими загарбниками у 1772 році. І вдруге московити захопили монастир 1813 року під час наполеонівських воєн, знищивши повністю фортечні мури. Після поразки польського повстання проти російського царизму 1863 – 1864 рр. багато ченців було вислано в Сибір. В період світових воєн та в роки російського, а потім  комуністичного поневолення Польщі Ясногорський монастир залишався духовним центром країни і трактувався поляками як символ єдності нації.

26 серпня 1956 року на честь 300–річчя «львівської обітниці» Яна Казимира понад мільйон віруючих молилися тут до Богородиці про звільнення ув’язненого комуністичною владою примиса Польщі, кардинала Стефана Вишинського. Через місяць його звільнили.

Після падіння «залізної завіси» у серпні 1991 року у Ченстохові відбувся Всесвітній день молоді, в якому брав участь Папа Римський Іван Павло II. Тоді паломництво до ікони Богоматері у монастирі здійснили понад мільйон людей, в тому числі з України.

Нині, в період російсько–української війни, 998 тисяч українців знайшли притулок у Польщі. Живуть, працюють, молодь вчиться в освітніх закладах. Багато серед них наших краян, родичів, знайомих, сусідів. Коли хто з них навідується додому, діляться досвідом життя в Польщі і враженнями від відвідин Ясногорського монастиря небаченої краси. Вражає дзвіниця висотою 106 метрів з 519 сходинками, де кожні чверть години 36 дзвонів виконують мелодію гімну, присвяченого Діві Марії. Зачаровує парк з Хресною дорогою і довга алея. Згадують про душевне хвилювання під час відвідування каплиці Діви Марії – серця монастиря, найбільшої святині – Ченстоховської ікони Божої Матері, де завжди людно. Прочани навколішки йдуть до ікони, аби притулитися до стіни, на якій висить образ і яка вздовж завішана речами, які як подяку за ласки залишають відвідувачі  і в тиші моляться, прохаючи про  заступництво Богородиці. До каплиці прилягає собор святого Хреста і Різдва Богородиці, де дивують щедрі барвисті розписи стін, ікони у позолочених рамах, що викликає відчуття, ніби перебуваєш в церкві в Україні.

Уздовж алеї монастиря Пресвятої Діви Марії майорять прапори різних країн, серед них гріє душу й наш синьо–жовтий, нагадуючи, що найважливіше нині – молитися, аби закінчилася війна і настав мир та спокій в Україні.

Іван ДУФЕНЮК

с. Козова