Володимир ТРУШ: «Цей рік був складним, але нам вдавалось перемагати»

Менше року тому Тернопільщину очолив Володимир Труш. В структурі державного управління він – людина нова. Досвідчений менеджер, рішучий керівник, а ось про особисте очільник області говорить вкрай рідко. Сьогодні вперше Володимир Труш розповідає не лише про роботу, а й про себе та родину, про те, де живе, чим пишається і що робить його щасливим.
– Як ви сприйняли пропозицію очолити Тернопільську область? Чи став Тернопіль для вас другим домом?
– Тернопільщина завжди була мені близькою. Тут навчалась моя дружина, живуть наші родичі та друзі. Тернопіль для мене – особливе місто. Я почуваюся тут, як удома. Пропозицію працювати на Тернопіллі сприйняв як можливість втілити власні бачення.
В мене був досвід управлінської роботи. Реалізував себе у бізнесі. Голова адміністрації – це теж свого роду  менеджер та комунікатор. Тільки напрямків роботи більше, і усі вони – різні.
За цей неповний рік були здобутки, якими я пишаюся. Отже, час вже минув недарма.
– Ваш перший день на посаді припав на початок поширення коронавірусу на Тернопільщині. Захворів перший мешканець області. Чи були у вас побоювання щодо відповідальності за ситуацію в області? Сумніви, що не впораєтесь з викликами?
– Не було часу боятися. Від прийнятих рішень залежало збереження здоров’я і безпека людей. Я не зміг би собі вибачити, якби знав, що не зробив усе необхідне.
Говорити про те, що ми знали, як протидіяти пандемії, було б неправдою. Цього не знав весь світ. Ми брали кращі практики інших країн і адаптували їх до наших обставин.
– Яку оцінку можете поставити собі за роботу, спрямовану на боротьбу з коронавірусом?
– Оцінювати себе складно. Ми спрацювали на випередження. Не чекали вказівок з Києва, швидко законтрактовували усі районні лікарні області, негайно закуповували ШВЛ, медикаменти.
Це, звичайно, велика робота, але не менше залежало від кожного жителя області. Ви ж бачите, якими були результати карантину навесні. Коли всі жителі залишилися вдома. Тільки завдяки цьому розірвали ланцюг поширення і хвороба відступила. Тому, напевне, було б неправильно казати, що з коронавірусом борються тільки представники влади чи медики.
Кожен має робити те, що від нього залежить. Ми – готувати лікарні, медики – надавати допомогу,  а кожен громадянин – дотримуватися  карантину.
– Як змінилась ситуація на Тернопільщині за цей час? Наскільки покращилась матеріально-технічна база лікарень? Який рівень готовності до спалаху ковіду?
– Очевидно, що цього року в центрі уваги була медична галузь. Скажу відверто, що я не був великим спеціалістом в цій сфері, але обставини змусили вникати у кожен процес – від протоколу лікування до роботи кисневих станцій.
За цей рік ми підсилили діяльність лабораторного центру, який нині є найпотужнішим у Західному регіоні. Закупили обладнання, підготували приміщення нового корпусу. Це зробили в надзвичайно короткі терміни – за два тижні.
Сьогодні в області для надання допомоги хворим на коронавірус підготовлено понад дві тисячі ліжко-місць, а відсоток забезпеченості киснем становить більше 80%.
Ми відкрили у Тернопільській університетській лікарні новий корпус для хворих на коронавірус. Багато років він був закритий через незакінчені ремонтні роботи.  Звернулися до аграріїв по допомогу, вони перерахували на благодійні рахунки лікарні майже 2 млн грн, за які зробили ремонт. За бюджетні кошти буде закуплено усе необхідне обладнання.
Днями в область доставили 120 нових концентраторів, закуплених за бюджетні кошти. Ще майже півтори сотні прибудуть цього тижня.
Я відвідав більшість лікарень. Крім того, в області працювала моніторингова група, створена за моїм розпорядженням, яка інспектувала заклади. Нам важливо знати реальний стан, щоб розуміти, кого насамперед треба підсилити. Тому, думаю, найближчий рік «інтенсив» із закладами охорони здоров’я продовжуватиметься, адже ковід поки не відступив. Він виявив багато проблем у медицині, які ми сьогодні поступово вирішуємо.
– Чи вдалося реалізувати програму «Велике будівництво»? Чи ви відвідали кожен побудований чи відремонтований об’єкт?
– Ми здали в експлуатацію 14 об’єктів.  Це садочки, школи, спортивні зали та стадіони. Один з них – школа у Підгородньому – став перехідним. Але цей проект розрахований і на 2021 рік, тому що зведення закладу відбувається «з нуля» і збудувати його за рік дуже складно.
Нам часто закидали, що ми реалізуємо проекти, розпочаті у попередні роки. Вважаю, що це – правильне рішення, господарський підхід. Ми довели до ладу незавершене і тепер можемо розпочинати втілення нових задумів.
Частиною «Великого будівництва» є ремонт доріг. Відверто кажучи, я пишаюся результатами роботи у цьому напрямку. Зокрема, дорогою М-19. Для мене це було принциповим питанням. Ми показали, що можна взятися і зробити.
Питання дорожньої інфраструктури набагато важливіше, ніж здається на перший погляд. Це не тільки комфорт чи збереження технічного стану автомобіля. Це – людські життя і безпека. Це – інвестиції і туризм, логістика та імідж області й країни.
– Що вважаєте найбільшим досягненням на посаді голови?
2020-й рік був складним, але нам вдавалось перемагати.
Відрадно, що карантинні обмеження ніяк не вплинули на збирання урожаю. Аграрії працювали злагоджено та дотримувалися усіх епідеміологічних норм.
За підсумками збирання зернових і зернобобових культур Тернопільщина посіла четверте місце в Україні.
Я пишаюся, що досвід Тернопільщини з оновлення системи харчування в школах впроваджуватимуть в усіх регіонах. Завдяки державній субвенції, яка надійшла у сумі 10,8 млн грн, а також співфінансуванню з місцевих бюджетів ми оновили харчоблоки у понад півсотні шкіл.
Нашим здобутком є те, що незабаром наймолодшим мешканцям Тернопільщини зможуть проводити операції на серці. Нову послугу надаватимуть на базі університетської лікарні у партнерстві з Національним інститутом серцево-судинної хірургії імені М. Амосова.
 – Чи пригадаєте день, коли почувалися по-справжньому щасливим?
– Мені важко назвати конкретний день, бо попри те, що цей рік був складним, було багато радісних і щасливих моментів.
Якщо про особисте, то це – мить, коли моя донька-випускниця отримувала золоту медаль за здобутки в навчанні.
Це і двадцятиліття спільного життя з дружиною. Намагався, незважаючи на зайнятість, організувати для неї свято.
– Де мешкаєте у Тернополі? Чи придбали вже житло?
– Відкрию вам велику таємницю: я винаймаю помешкання разом зі своїми заступниками. Ми живемо у чотирикімнатній квартирі, так дешевше і зручніше. Наради проводимо зранку до ночі.
– Чи вплинув ваш прихід у політику на сім’ю? Чи вистачає часу на рідних?
– Я вдячний дружині і доньці за підтримку та розуміння. Часом питаю поради в дружини. Радію, що попереду багато вихідних і я проведу ці дні з сім’єю.
Звичайно, пандемія і коронавірус вносять свої корективи у плани на Новий рік та Різдво, та це не означає, що ми не можемо святкувати.
Однак цьогоріч маємо бути винахідливими і знайти альтернативні, а головне – безпечні способи святкування, щоб захистити себе і своїх близьких.
Карантинні обмеження цілком поблажливі. Люди можуть відсвяткувати Новий рік, але я наполегливо прошу дотримуватися карантинних норм та берегтися.
Бажаю усім щасливого нового року, сімейного затишку.  Нехай Господь береже наші сім’ї та країну.