Водії автобусів, через яких загинули чи покалічилися люди

Загибель тернополянина на моноколесі
Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула вирок Тернопільського міськрайонного суду від 17 березня 2021 року, яким 53-річного Ореста В. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого) та призначено покарання у виді 3-х років позбавлення волі з позбавленням права один рік керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено один рік іспитового строку і покладено обов’язки періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти про зміну місця проживання та роботи. Про це повідомили у пресслужбі суду.
Санкція ч. 2 ст. 286 передбачає від 3 до 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого.
Не погодившись із судовим рішенням, Орест В. подав апеляційну скаргу та просив скасувати вирок місцевого суду в частині додаткового покарання. Вважав, що судом не враховано його щире каяття і те, що він повністю компенсував потерпілій заявлені збитки. Також зазначив, що 35 років пропрацював водієм, і ця робота є єдиним джерелом доходу його сім’ї, оскільки дружина не працює, а доглядає їхню дитину – інваліда з дитинства. З огляду на встановлений у країні карантин і запроваджені обмежувальні заходи йому буде важко працевлаштуватись, що призведе до погіршення матеріального становища його сім’ї.
Як встановлено судом першої інстанції, вранці 10 вересня 2020 року Орест В., керуючи маршрутним автобусом, рухався проспектом Степана Бандери у Тернополі. Під час руху водій не був достатньо уважним і належно не стежив за дорожньою обстановкою. Не переконавшись у безпечності, почав змінювати напрямок, при цьому не надав дорогу потерпілому Володимиру Б., який рухався правою смугою транспортного потоку на моноколесі, та наїхав на нього. Внаслідок отриманих травм чоловік помер дорогою до лікарні.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів заслухала суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевірила матеріали справи в межах апеляційної скарги та дійшла висновку, що суд першої інстанції виніс законне, вмотивоване, обґрунтоване рішення. Так, призначаючи покарання, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, заподіяні злочином непоправні наслідки – смерть молодого чоловіка, батька двох дітей, один із яких є також інвалідом з дитинства, та позицію потерпілої – дружини загиблого, яка наполягала на позбавлені водія права керувати транспортними засобами. Посилання апелянта на те, що робота є єдиним джерелом доходу його сім’ї, не може слугувати підставою для незастосування до нього додаткового покарання з огляду на заподіяні тяжкі наслідки та позицію потерпілої, яка  наполягала, щоб Орест В. поніс хоча би мінімальне реальне покарання  – у вигляді одного року позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відтак колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу обвинуваченого залишила без задоволення, а вирок суду першої інстанції – без змін.
Суперечка з водієм – і рука у… гіпсі
Ще одну справу стосовно водія громадського транспорту нещодавно розглянули у Козівському райсуді. Йдеться про випадок, який стався взимку на автостанції у Козовій. Між водієм рейсового автобуса та пасажиром виник конфлікт через недотримання карантинних обмежень. Словесною перепалкою не обійшлося – водій схопив чоловіка за одяг і ривком відкинув подалі від автобуса та пасажирів, які в цей час виходили з салону автобуса, а інші здійснювали посадку. У результаті пасажир впав і зламав руку.
Водія звинуватили за статтею 128 КК України – у необережному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження.
У рамках досудового розслідування між потерпілим та обвинуваченим було укладено угоду про примирення, яку згодом прокурор озвучив у суді. Йшлося про покарання у вигляді виправних робіт на строк 6 місяців з відрахуванням 10% суми заробітку в дохід держави. Також сторони угоди погодились, що обвинувачений сплатить потерпілому моральну та матеріальну шкоду – 5750 грн. Суд затвердив цю угоду.
Загалом водії, а надто громадського транспорту, мали б бути дуже уважними на дорозі, бо вони відповідальні за безпеку великої кількості людей. І коли, скажімо, у салоні маршрутки чи тролейбуса спостерігаєш словесні баталії між водієм і пасажирами, стає просто не по собі, бо у небезпеці усі – ті, хто у салоні, й ті, хто на вулиці. Будь-яке відволікання від дорожньої обстановки може обернутися трагедією.
Навіть, якщо водій і не винен в ДТП, у якому потерпіла людина, він однаково нестиме відповідальність. Адже, відповідно до законодавства, відсутність вини водія транспортного засобу та закриття кримінального провадження щодо нього не звільняє останнього від обов’язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її заподіяння – без вини.
Ольга КУШНЕРИК