Віра без ряси

Сергій Гончаров – надзвичайно цікава особистість. Нагадаємо, священник приїхав до нас із Мінська. Він є монахом-місіонером. А ще він – популярний блогер, який через Ютуб-канал намагається розповісти простими словами про релігію, стосунки, віру…
“Привіт, друзі. Хочу вас привітати із новим і прекрасним днем. І розповісти реальну історію з життя, котра трапилася з моїм знайомим. Якось до нього прийшла одна пані і з порогу почала: “Отче, я тут була в одній церкві і дуже розчарувалася. Це дуже погане місце, там немає молитви, немає духовності”. Чоловік налякався, уявляв, куди ж це потрапила бідолашна жінка. Співрозмовниця продовжувала: “Я зайшла туди на вечірню і знаєте, що я побачила? Отець стояв і колупався в носі!”
Певна річ, я не закликаю займатися такими речами привселюдно. Але це лише зовнішні звички. Не варто за ними робити висновки про безбожність людини. Знаєте, я давно вже помітив, що ми часто звертаємо увагу лише на зовнішність.
Уявіть таку ситуацію. Сидить священник поважного віку, з сивою довгою бородою, а біля нього – молодий, без бороди. До кого ви пішли б на сповідь? Більшість скаже – до старшого. На цю тему розповім цікаву притчу, яка й мене змусила добряче замислитися.
Якось до єгипетського монастиря прийшов чоловік і просився до старого монаха на розмову. З темряви храму вийшла йому назустріч постать.
– Ава! – вигукнув той чоловік і кинувся в ноги старому. – Я хочу піти в монастир і прошу, щоб ви були моїм духовним наставником.
– А чому ти хочеш, щоб саме я був твоїм наставником?
– Я відчуваю, як від вас пломеніє світло!
– Якщо хочеш піти в монастир, спершу піди додому і пів року подумай.
Через пів року чоловік повертається. Той самий старий монах звертається до братів:
– Ось цей чоловік дуже хоче в монастир. Нехай він нам розкаже, чому має таке бажання.
– Дорогі брати, я все життя торгував на базарі. І щодня читав праці святих отців. Мріяв знайти справжнього старця, від якого пломеніє світло благодаті. І ось я його знайшов, це – Ава. Хочу навчатися в нього.
Монах усміхнувся і відповів:
– А ти впевнений, що ніколи не зустрічав людей з таким же внутрішнім багатим світлом, яке бачиш в мені? Бо я щодня ходжу на базар і продаю там кошики, які ми плетемо в цьому монастирі, і у тебе ж купую продукти.
Ця притча про те, що ми за зовнішністю не бачимо внутрішній світ людини.
Любі друзі, шукайте серцем і знаходьте!