ВІДАНДРІЮВАЛИ І ЧЕКАЄМО ПОДАРУНКІВ ВІД СВЯТОГО МИКОЛАя

Із днем святого Андрія Первозванного в українській традиції тісно пов’язаний обряд, який припадає на вечір 12 грудня. В народі це свято ще називають Калита. Його витоки – дохристиянські. На Тернопільщині були поширені ворожіння – на півневі та курці, відгадування предметів із зав’язаними очима, виливання води на гарячий віск і т.д. Ввечері відбувалися вечорниці, які супроводжувалися комічними іграми та забавами. Наприкінці вечорниць дівчата ходили попід вікна сусідів або родичів, калатали ложками і запитували: «Чи ви є всі?», на що чули відповідь: «Щоб повідавалися всі!». Прийшовши на своє подвір’я, дівчата зрізали вишневу гілочку і ставили у воду: якщо до Різдва зацвіте, то дівчині щаслива доля на одруження.
Ніч на Андрія вважається парубочим святом, хлопці мають найбільші права – єдина ніч у році, коли парубкам за бешкети люди вибачають.
7 грудня дівчата вже мали змогу відзначати обрядовими діями свою покровительку – Катерину, до речі у Кременецькому районі є село Катеринівка (колишнє містечко Катербург), яке заклав у 18 ст. троцький каштелян, граф Юзеф-Віцент Плятер на місці зруйнованого татарами села Вербиця і назвав його іменем своєї дружини Катажини.
Парубки після вечорниць робили збитки: виносили на городи січкарні, знімали ворота чи хвіртки і несли на подвір’я майбутніх наречених. Найбільшим бешкетом вважали витягнути на дах хати сани або воза.
В Україні близько 70 населених пунктів мають назву Андріївка. В Тернопільській області є села Мала Андруга Кременецького та Андрушівка Шумського районів, обидва відомі від 1545. Названі, ймовірно, від імені Андрух (Андрій). Також є хутір Андрущуки, виведений з облікових даних у зв’язку з переселенням мешканців на хутір Кухаруки Старовищнівецької сільської ради.
Фігура св. Андрія є у с. Красносільці (1899 р.) Збаразького району, на честь святого названі храми, зокрема церкви у Тернополі, смт Товсте Заліщицького району та ін.
Андрій Первозваний – покровитель моряків, співаків і рибалок.
19 грудня прийде улюблене свято не тільки дітвори, а й дорослих. Отримало назву від св. Миколая-чудотворця. Миколай протягом тривалого часу служив єпископом у Мирах, провінції Лікія в Малій Азії. Багатство, яке отримав у спадок від батьків, роздав бідним і стражденним, за що названий чудотворцем. Після смерті його визнано святим, а мощі перенесено у м. Бар (1087, Італія).
На Тернопільщині це свято відзначають дуже урочисто. Господині випікають смачні круглі пиріжки – “миколайчики” – з різною начинкою, медяники. У народі побутує легенда, що в ніч із 18 на 19 грудня св. Миколай ходить у супроводі ангелів і роздає слухняним дітям подарунки, кладучи їх під подушку, а неслухняним лозиновий прут. На свято Миколая діти прокидаються вдосвіта і знаходять під подушкою ті “миколайчики”, на які заслужили впродовж року. З часом діти почали писати листи святому, в яких перелічували добрі справи, просили пробачення за погані і писали, який саме подарунок хочуть отримати.
На честь св. Миколая на Тернопільщині названо чимало храмів, є каплички і фігури. Святий Миколай – покровитель мандрівників і подорожніх.
Отже, помандруємо населеними пунктами Тернопільщини з назвами Миколаївка. У Бучацькому районі є село Миколаївка. Згідно з переказами, село вперше згадане у 1850 році. Перший житель, який переселився із села Губин на пагорби звався Миколаєм, від цього і пішла назва села Миколаївка.
У 1990 році в селі Миколаївка побудована церква святих апостолів Петра і Павла. На початку вулиці Колонія встановлено хрест на славу Божу (2005 р.) На цій же вулиці побудовано капличку Успіння Матері Божої (2003 р.). Біля школи у 2010 році збудована  капличка Христа Спасителя. Жителі села свято Миколая відзначають традиційно, діти співають: «А хто, хто Миколая любить?..». А так би хотілося, щоб свято Миколая у селі з такою гарною назвою було регіональним, куди б з’їжджалася молодь із довколишніх сіл, щоби вшанувати цього святого. На жаль, на честь св. Миколая у селі немає навіть фігури.
Є ще хутір Миколаївка, який належить до села Лисичники Заліщицького району. У 1952 р. тут налічувалося 17 дворів з населенням 56 осіб.
Оскільки святий Миколай на Тернопільщині був один із найшановніших, його фігури були встановлені у понад сотні населених пунктів краю. Тому за часів комуністичного атеїзму після фігур Божої Матері нелюди-атеїсти найбільше знищили фігур святого Миколая.
Нині фігури святого Миколая є у с. Лапшин Бережанського району, у м. Хоростків, Самолусківці (за кошти односельців-емігрантів з Канади) Гусятинського, селах Пилява, Язловець Бучацького району, Буряківка, Іване-Золоте, Нагоряни, Ставки, Солоне Заліщицького, м. Збараж, Залужся, Нижчі Луб’янки, Мала Березовиця, Стриївка, Травневе, Чагарі-Збаразькі, Чернихівці Збаразького, смт Залізці, Білківці, Вертелка, Городище, Гаї-Розтоцькі, Жабиня, Панасівка, Ренів  Зборівського, Старе Місто Підгаєцького, Дарахів, Ладичин, Сороцьке Теребовлянського, Дубівці, Йосипівка Тернопільського районів. Також у м. Бережани на вулиці Т. Шевченка та інших населених пунктах краю.
Фігури святого Миколая були встановлені у селах Тернопільщини й на відзнаку різних подій. Наприклад, у селі Дітківці Зборівського району була встановлена фігура св. Миколая на честь скасування панщини. У селі Глещава Теребовлянського району фігуру св. Миколая спорудили на кошти селян у 1861 році, коли в селі виникла страшна інфекційна хвороба, яка забрала десятки життів. Саме тоді селяни вирішили поставити пам’ятник Св. Миколаю. І сталося чудо – хвороба відступила. За часів комуністичного режиму фігура була знищена, відновлена у 1998 році.
На свято Миколая багато тернополян встановлюють різдвяну ялинку. Що ж, на «миколайчики» і подарунки залишилося чекати зовсім недовго і будемо сподіватися, що лозинового прута ми та наші діти не отримаємо…

Віктор КУЛИК