Великий українець Іван Пулюй: колисав його волосся вітер рідного Поділля

2 лютого 1845 р., 180 літ тому, народився патріот України, фізик, електротехнік, винахідник, організатор науки, богослов-перекладач, публіцист, громадський діяч, професор і ректор Німецької вищої технічної школи в Празі, радник з електротехніки Чехії й Моравії, дійсний член НТШ та Віденського електротехнічного товариства Пулюй Іван, син Павла.

«Професор І.Пулюй був не тільки найвизначнішим фізиком Австро-Угорщини, він належав до тих, хто у другій половині ХІХ та на початку ХХ століть формував світ». Професор Вільгельм Форман, 1895.

Найцікавіша постать ХІХ – початку ХХ ст., чий грандіозний доробок у науковій, гуманітарній і культурній сфері, Іван Пулюй народився 2 лютого 1845 р. в містечку Гримайлів, нині Чортківського району в сім’ї бургомістра містечка Павла Пулюя (1820-1893) та Ксені з Бурштинських (1823-1882). Закінчив у 1865 р. Тернопільську гімназію, де з братами Барвінськими організували таємне товариство «Громада» і газету «Мета». Закінчив теологічний (1869) і філософський (1872) факультети Віденського університету (Австрія). Працював у Відні та Празі (Чехія). Під час 1-ї світової війни разом із І.Горбачевським очолювали Комітет допомоги українським біженцям Галичини в Празі.

Один із пантеону наукової еліти України І.Пулюй займався дослідженнями електричних розрядів у газах, молекулярної фізики, електротехнічних змінних струмів. Вчені називають його першовідкривачем Х-променів – винайшов так звану «рентгенівську трубку», описав її в своїх статтях у 1882 році.

Він 15 лютого 1896 р. у великій аудиторії Німецької вищої технічної школи в Празі вперше продемонстрував високоякісні світлини хребта мертвої двомісячної дитини, туберкульозну руку 11-річної дівчинки, частини людського тіла, виконані за допомогою Х-променів. Із застосуванням «лампи Пулюя» у 1896 р. лондонський журнал опублікував ростовий знімок кістяка людського організму і зазначив: це перша у світі подібна світлина і що її автором є професор Пулюй, який використав власний прилад. Учений Пулюй винайшов багато електротехнічних приладів, створив у Празі першу в Європі електростанцію, яка працювала на змінному струмі, запустив в Австро-Угорщині кілька електростанцій на постійному струмі, перший наполегливо досліджував холодне світло (неонове), запропонував конструкцію телефонних станцій і абонентних апаратів, винайшов для копалень переносну лампу, за що отримав срібну медаль на міжнародній виставці в Парижі в 1881 році. Нагороджений орденом Франца-Йосифа, австрійським Кайзерівським Орденом залізної Корони 3-го класу.

Українець Пулюй 2 жовтня 1884 р. у найстарішій греко-католицькій церкві Святої Великомучениці Варвари у Відні взяв шлюб із 20-річною німкенею Катериною-Йосипою-Марією Стозіцькою (1863-1945), у них народилося 15 дітей, вижило шестеро (Наталка, Ольга, Марія, Олександр, Юрій і Павло). Філософ-богослов Іван Пулюй – співавтор перекладу в 1903 р. українською мовою у Відні Біблії. Він володів більш як 10-ма мовами.

Перу видатного фізика, винахідника, богослова-перекладача, філософа, публіциста належать понад 50 наукових і науково-популярних праць українською, німецькою та англійською мовами. Автор багатьох статей і брошур, в яких обстоював права українців, їх право на створення самостійної держави, захищав українську мову. Він висунув думку, що …нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоби забезпечити йому кращу долю». У брошурі «Україна та її міжнародне політичне значення» (1915) філософ І.Пулюй зазначив: «В Європі не буде миру до того часу, поки існує російська могутність, а про її послаблення не можна думати, поки московщина володітиме Україною та її природними багатствами. Вільна Україна означає бастіон, безпеку середньоєвропейських держав, тому її визволення лежить не тільки в інтересі цих держав, а й цілої Європи». Актуальні нині й слова уродженця Надзбруччя: «Щоби зберегти перед світом видимість деякого права, московит присвоїв собі назву «Русь», якою у попередні віки називалося Київське князівство, а потім Галицьке князівство разом із Волинським, і з цього утворилося і популяризувалося слово «Росія» – «Руська земля». Українці стали «малоросами», а московити видавали себе «великоросами». Теорія про «національну спільність» була готова, незважаючи на те, що обидва народи мають окремі мови, окремі культури і світогляди, і жодних спільних історично-політичних традицій, прагнень».

Вчений Пулюй і Тернопільщина

За часів радянської влади мало хто знав про досягнення у науковій, гуманітарній і культурній сферах уродженця Тернопілля. Правда, у Львівському університеті його ім’я прозвучало в 1950-х рр. у лекціях доцента Миколи Пушкаря та старшого викладача, композитора і перекладача Степана Масляка, які після Другої світової війни повернулися з еміґрації до Львова. Вони знали, що на будівлі Німецької політехніки у Празі встановлено меморіальну дошку, на якій чеською, українською та німецькою мовою увічнено пам’ять про викладача цього навчального закладу до 50-ї річниці від дня смерті українського вченого (помер 31 січня 1918 р., спочиває у Празі, Чехія). Один із перших на Тернопіллі розповів землякам про вченого І.Пулюя історик-археолог, мистецтвознавець діяч Ігор Герета. Піднімав питання про перенесення праху з Чехії у містечко Гримайлів вченого у 1990-х громадський діяч краю Станіслав Луковський…

У незалежній Україні ім’я видатного науковця, письменника, перекладача, громадського діяча І. Пулюя повернулося у рідну Україну, про котру він завжди пам’ятав, відвідував рідне містечко (за його кошти в Гримайлові встановлено на цвинтарі пам’ятник батькам, виготовлений у Празі), побував у друзів на Східній Україні, постійно цікавився досягненнями у різних галузях українців. Науковий співробітник Інституту фізики НАН України, уродженець містечка Заставна на Буковині, доктор фізико-математичних наук, професор (з 1993), віце-президент Українського фізичного товариства Василь Шендеровський ініціював у 1995 р. на державному рівні відзначення 150-річчя від дня народження І. Пулюя. Він – автор сценарію відеофільму «Іван Пулюй. Повернення». Так Україна почала віддавати шану своєму геніальному синові. Старанням В. Шендеровського у 1996 р. побачив світ збірник праць  Івана Пулюя (в 2 тт), де в першому томі зібрано дослідження І.Пулюя, а в другому – науково-популярні та публіцистичні праці. У розвідці «Україна та її міжнародне політичне значення» (Берлін, 1915) історик-публіцист обґрунтував тезу про необхідність створення української самостійної держави.

Цікаво, що меморіальні дошки І.Пулюю є на будинках у Відні та Празі. У рідному Гримайлові відкрито й освячено пам’ятник І.Пулюю (1995, скульптор М. Обезюк), кімнату-музей вченого (1995), його ім’я присвоєно місцевій школі, відкрито меморіальну дошку, іменем вченого названо вулицю й площу…У Тернополі ім’я вченого-фізика, письменника, громадського діяча присвоєно ТНТУ, тут проводять Пулюївські наукові читання й міжнародні наукові конференції, його ім’ям названо одну із вулиць міста над Серетом. У ТНТУ відкрито Музей імені Пулюя (2017), йому випущено пам’ятну монету і марку. 4 листопада 2014 р. в Тернополі відкрито меморіальну дошку членам Тернопільського таємного товариства «Громада», засновником якого був І.Пулюй. Його ім’ям у 2021 р. названо малу планету.

Багато зробили для повернення імені та слави вченого на рідну землю Тернопільська обласна рада та на той час Гусятинська районна рада, громадські діячі, науковці Тернопільщини, серед котрих М. Чайковський, О. Шаблій, О. Герман, Р. Лубківський, П. Тимочко, М. Ониськів, О. Збожна, Я. Стоцький та інші. Надзбручанці не забувають своїх талановитих земляків і доносять дані про їх вклад у різні галузі життя до людей, бо, дійсно, «нашого цвіту – по всьому світу», і про наш барвінковий цвіт – у книгах, що виходять щорічно у тернопільських видавництвах.