В Українському Національному Музеї у Чикаго розгорнули вишитий рушник єднання з Тернопільщини

В Українському Національному Музеї у Чикаго (США) відбулася церемонія прийому та розгортання вишитого рушника єднання, який надіслали з Тернопільщини в рамках міжнародного проєкту «Цвіт вишиванки».

Декілька днів тому в Українському Національному Музеї Чикаго відбулася урочиста церемонія прийому та розгортання рушника, який надіслав Департамент культури та туризму Тернопільської ОВА.

Як зазначили в облдержадміністрації, унікальність рушника-єднання в тому, що на полотні розмістили свої вишивки майстрині з різних куточків України та світу: Волині, Криму, Києва, Черкащини, Тернопільщини, Буковини, Полтавщини, Січеславщини, Івано-Франківщини, Хмельниччини, Житомирщини, а також Італії, Литви, Австрії, Великої Британії, Естонії, Канади. Загалом уже вишито 25 візерунків.

Також поінформували, що ця ініціатива, започаткована у 2013 році, має на меті об’єднати українців по всьому світу через традиційну вишивку. Під гаслом «Нашого цвіту по всьому світу» рушник подорожує різними країнами та регіонами України, і на ньому з’являються автентичні орнаменти, характерні для кожного краю, де живуть та творять українці.

Ініціатива створення Міжнародного вишитого рушника єднання «Цвіт вишиванки» народилася на Тернопільщині. За словами громадського діяча, голови благодійного фонду «Цвіт вишиванки» Євгена Філя, проект Міжнародного вишитого рушника єднання започаткований 12 років тому, у травні 2013 року.

Кінцевий результат цього проекту передбачає представлення 24 орнаментів з областей України, АР Крим і міста Київ та 26 узорів країн компактного проживання української діаспори.

Сьогодні на полотні вже сусідять взори, виконані як регіональними, так і майстринями-вишивальницями світової української діаспори.
Вишитий рушник завдовжки 12 метрів і 55 сантиметрів, завширшки 65 сантиметрів. Проте планується подовжити рушник ще на 8 метрів, аби вишивою обєднати не тільки усі регіони України, а й українців, яких доля закинула у різні частини світу. Таким чином він має символізувати нашу єдність, наше багатовікове прагнення до волі і самостійності та державності, яке віками, у тому числі і в наш час, намагалися відібрати у мого щирого, доброго, роботящого і часто поневоленого народу, що у будь-яку мить готовий підставити своє плече для своєї рідної України.

Рушник – це є оберіг. Він супроводжує життя українців від народження і до смерті. І ми розуміємо, наскільки цей оберіг тисячоліттями набирав енергетики, яка була особливим захистом. Люди не просто вишивали, вони кодували, і з покоління в покоління передавали ці коди. І сьогодні Україна на перехрестях історії, захищає світ і Європу. І, власне, коли виникла ідея створити цей рушник єднання, напевно, ніхто не думав, що у нього буде така велика місія. Його вишивали в період спокійного розвитку держави, у період епідемії ковіду, а ми його вишиваємо в один з найважчих періодів нашого державотворення. Тому це особливий оберіг, минуть десятки або й сотні років, а цей рушник будуть розкодовувати наші наступні покоління.

Власне, українські хлопці сьогодні у найгарячіших точках виборюють нашій державі суверенітет, державність та цілісність, на яку віками зазіхати вороги. Вони усі – наші герої, генетичний код нашої нації. І поки здебільшого чоловіки воюють зі зброєю у руках, вишивальники, серед яких переважають жінки, вплітають у наші складні часи багатовікову історію та велике прагнення до перемоги у Міжнародний вишитий рушник єднання «Цвіт вишиванки».

І ось цього року культурно-мистецьку естафету «Міжнародний вишитий рушник єднання «Цвіт вишиванки» передали українській діаспорі у США.