gazpostach

Уже 50 років “Червона рута” – неофіційний гімн України



У неділю, 13 вересня 1970 року, 50 років тому, на Театральній площі в Чернівцях збиралися люди. Відбувалося пряме включення до ефіру київської студії телебачення. Передача “Камертон доброго настрою” мала стати майданчиком для першого ефірного виконання пісень музичної зірки – композитора Володимира Івасюка.

Тоді багатьох здивувала та захопила величезна камера, схожа на коробку фокусника, і перед нею двоє – Володимир Івасюк та місцева юна співачка Олена Кузнєцова. Вони мали виконати дві нові пісні – “Червона рута” та “Водограй”.

Свою безсмертну пісню автор написав під час навчання в Чернівецькому медичному університеті. На той час  21-річний Володя Івасюк був студентом і самодіяльним композитором. Усі вокалісти, з якими він працював на той час, були на гастролях. Цей факт і вирішив долю вчительки музичної школи Олени Кузнєцової, яка увійде в історію і стане героїнею десятків телевізійних сюжетів як перша виконавиця “Червоної рути”.

Пісня відразу стала популярною – не було людини, яка не наспівувала б “Червону руту”. Українською заспівали узбеки, литовці, казахи, грузини, росіяни.

Мелодика пісень Володимира Івасюка стала вибухово сучасною. На Всесоюзний конкурс “Пісня року” у 1971 році поїхала саме “Червона рута”. А “Водограй” на цьому конкурсі презентували у 1972 році.

За тиждень “Червона рута” прозвучала ще раз, у програмі “Студентський меридіан”, але вже у візуальному супроводі, який зняли у Косові.

Перше публічне виконання пісні відбулося на сцені Чернівецької філармонії в жовтні 1970 року під час творчого звіту обласної спілки композиторів. Її виконав Вижницький ансамбль «Смерічка» Левка Дутковського (солісти Василь Зінкевич і Назарій Яремчук).

У 1971 році «Червона рута» увійшла до двадцятки переможниць першої радянської «Пісні року», яких визначали за листами слухачів і глядачів. На сцені «Останкіно» композицію виконали Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і Володимир Івасюк.

Згодом музика Володимира Івасюка поширилася і за межі Союзу. Софія Ротару з “Водограєм” їде в Сопот.

А згодом – понад сто пісень, десятки не записаних на плівки творів, музичні фільми, серед яких і однойменна “Червона рута” з Василем Зінкевичем та Софією Ротару в головних ролях. В Америці видають платівку його пісень.

Сестри Василя  розповідають, що у нього почалися проблеми  з  КДБ, його популярність, особливо за кордоном, багатьом муляла око. Хоч американського гонорару він і не бачив жодного разу, бо його було просто неможливо отримати в обхід того ж таки КДБ.

Інсценоване самогубство Володимира Івасюка в 1979 році красномовно свідчило про масштаб його особистості. Він писав тільки українською, і пропаганда всього українського в нього виходила сама собою.

Він зник з дому. А його тіло знайшли аж за місяць в лісі неподалік Львова. Справу про його смерть, яку тоді радянська прокуратура швидко кваліфікувала як самогубство, уже двічі поновлювали, але безрезультатно.

Самогубство, як визначення, вже скасували, але з’ясувати, що саме відбувалось в квітні й травні 1979 року в період між днем зникнення і датою смерті, поки що не вдалося.

Сьогодні “Червона рута” – гімн української ідентичності. До ювілею знаменитої пісні в Україні проведуть онлайн-марафон “Пісня буде поміж нас”, де зазвучать 43 пісні Володимира Івасюка. Кавер-версії співатимуть українські зірки у супроводі симфонічного оркестру.

“Червона рута”, “Водограй”, “Мальви”, “Я піду в далекі гори”, “Тільки раз цвіте любов” зазвучать по-новому. А сестри, друзі, колеги Івасюка розкажуть історії з його життя.









Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*