Україні потрібен …сенат

На початку 90-их відомий політик світового значення Збігнев Бжезинський стверджував, що саме в Україна повинна стати лідером серед країн Центральної та Східної Європи. Натомість вона опинилася на останньому місці в Європі. Якщо не вжити термінових заходів, то наслідки можуть бути непередбаченими.
Вихід, на мою думку, полягає в наступному. Треба негайно створити сильний, авторитетний для усього народу центр влади, який здатний в надскладних для країни умовах проводити необхідні реформи. Президент країни не може бути такою сильною ланкою правління, оскільки обирається тимчасово, є один і на нього може здійснюватися тиск з боку внутрішніх чи зовнішніх сил – аж до відсторонення його від влади. Необхідний більш потужний державний орган, який не займався б жодною з трьох видів державної діяльності (законодавчою, виконавчою, судовою), а лише здійснював ефективний демократичний контроль за всіма гілками влади, перш за все у галузі безпеки і оборони; проводив ефективну кадрову політику в державних органах, ініціював необхідні реформи, стимулював їх прийняття та виконання. Таким потужним центром влади може стати верхня палата парламенту. Жодні інші органи або форуми, рухи тощо не здатні замінити цю потребу.
Тож треба невідкладно створити верхню палату – Раду Старійшин (Сенат). Нижня палата Верховної Ради – Рада депутатів обирається на партійний системі терміном на 2 роки. Верхня палата обирається на безпартійній (мажоритарній) системі – від кожної області по 2-3 сенатори на 6-8 років. Частина сенаторів отримують цей статус пожиттєво: усі колишні президенти і такі авторитети нації, як Любомир Гузар, Ярослав Грицак, Йосиф Зігельс. Ще кілька осіб отримують місце за посадою: ректор Київського університету ім.Т.Шевченка, ректор Львівського університету ім.І.Франка, а також глави найбільших національних церков – УПЦ (митрополит Філарет) і УГКЦ (патріарх Святослав). Це десь до сотні сенаторів.
Рада  Старійшин не приймає законів, а лише схвалює або не схвалює закони, прийняті нижньою палатою, та рішення президента, які стосуються безпеки, оборони, іноземних позик, значних фінансових витрат і т.п. Допоки сенатори не схвалять закони, прийняті нижньою палатою, або рішення президента, які стосуються безпеки країни – вони не мають юридичної сили і не можуть вступити в дію. За таких умов президент стає більш ефективним, бо відчуває за плечима могутню підтримку.
Сенат повинен мати і засоби переконання, і засоби примусу. Поліція повинна бути виведена з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ та підпорядкована безпосередньо Сенату.
Треба відмовитись від звички звалювати весь негатив на попередників. Адже з часом всі стають попередниками. Таке становище приводить до послаблення влади, її нездатності проводити ефективну національну політику. Щодо можливості позбавлення статусу президента країни, якого обирав народ, то це, може, й принесе тимчасові вигоди, але в стратегічному вимірі такий прецедент є небезпечним для існування держави. Український народ відзначається плюралізмом своїх поглядів, і це розмаїття може стати потужною силою для виходу України на вищий щабель розвитку. Просто необхідно перестати пхати до влади «своїх», а створити умови, аби еліта країни формувалася природнім шляхом – вибором кращих. Це одне з найважливіших питань майбутнього Сенату. Адже мистецтво управляти державою – найвище з усіх мистецтв.
 
Ігор ЧЕПЕЛЬСЬКИЙ,
смт Залізці Зборівського району