
Головою районного товариства обрано Павла Михайловича Напованця — нащадка лемківської родини.
Його батько був лемком. У 1946 році, у віці 9 років, юного Михайла разом із батьками, братом та сестрами примусово переселили до Тернопільської області із села Поляни Суровичні Сяноцького повіту Жешівського воєводства.
До переселення родина жила заможно: мала господарство, землю, худобу, працювала на власному полі. Дім був збудований власними руками, у ньому панували достаток і працьовитість — усе здобувалося щоденною наполегливою працею.
Після виселення родина втратила все. Майно залишилося на рідній землі, дозволили взяти лише найнеобхідніше. На новому місці довелося починати з нуля — без господарства, без звичного укладу життя, часто в нужді. Проте навіть у складних умовах зберегли головне — віру, традиції та пам’ять про своє походження.
У 1944–1946 роках відповідно до домовленостей між СРСР і Польщею з етнічних українських земель було примусово переселено близько пів мільйона українців до УРСР.
У 1947 році відбулася операція «Вісла» — під час неї понад 140 тисяч українців депортували та розпорошили на північних і західних територіях Польщі з метою асиміляції.

Збаразьке товариство лемківщини щороку проводить зібрання біля каплички, встановленої 19 років тому. Нещодавно її перенесли та освятили на новому місці. Капличка розташована у парку Бурляя та нагадує про трагічні події депортації українців із етнічних земель. Під час заходу за участю священнослужителів, переселенців із Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя та їхніх нащадків відбулася спільна молитва. Учасники молилися за єдність українців, збереження історичної пам’яті та взаємну підтримку — аби подібні трагедії більше ніколи не повторилися.
Лемків та їхніх нащадків, які бажають долучитися до діяльності Збаразького районного товариства Лемківщини, запрошують звертатися за контактним номером: 067 340 59 66.