02.02.2023 10:06

Повідомити про новину

Поширити:

«Незламний повстанський командир Тернопільського краю» – так називається виставка, організована  Тернопільським обласним краєзнавчим музеєм та обласною організацією «Меморіал» ім. В. Стуса,  приурочена 110-й річниці від дня народженню одного з визначних командирів УПА – Омеляна Польового-«Остапа».

Завідувач відділу нової та новітньої історії ТОКМ Володимир Пукач розповів про життєвий шлях поручника УПА, командира Тернопільської воєнної округи УПА «Лисоня» О. Польового.

Він народився 3 січня 1913 р. в с. Ярчівці на Зборівщині. Після закінчення початкової школи у 1925 р. вступив у Тернопільську гімназію, де виявив себе організатором патріотичної молоді, активістом товариства «Пласт».

У 1930 р. польська поліція заарештувала О. Польового за розповсюдження листівок. Як неповнолітнього його засудили на 14 діб арешту і три роки умовно. Шкільна кураторія виключила його з гімназії, одночасно заборонивши навчатися в державних школах. Незважаючи на це О. Польовий у 1936 р. здає екстерном матуру у Львівській духовній семінарії і цього ж року записується вільним слухачем до Львівського університету, де починає навчання на факультеті фізики.

У 1932 р. О. Польовий вступив в ОУН, взявши собі псевдо «Данило Очерет» і вже у 1939 р. очолив Зборівський повітовий провід.

У 1941 р., перебуваючи в зоні радянської окупації і будучи під загрозою арешту органами НКВС, Омелян отримав вказівку емігрувати у Краків. На той період там було чимало українців і «Очерет» очолив канцелярію ОУН в справах політв’язнів.

У січні 1943 р. О. Польовий повертається на Зборівщину в розпорядження майбутнього командира УПА-Захід Василя Сидора («Шелеста»), а навесні провід ОУН направив О. Польового в ранзі хорунжого в Карпати, де він очолив вишкільний відділ «Української народної самооборони» для захисту населення від німецьких окупантів.  З Карпат восени 1943 р. Польового знову повертають на Тернопільщину у сотню УПА «Сіроманці» на чолі з командиром «Яструбом» для організації нових бойових підрозділів.

З кінця 1943 р. до 27 вересня 1944 р. О. Польовий уже під псевдо «Остап» призначений командиром 3-ї Тернопільської воєнної округи «Лисоня», що діяла в структурі УПА-Захід. Йому були підпорядковані всі відділи УПА на території центральної і південної Тернопільщини, а також відділи, що діяли у сусідніх з нею районах: Рогатинському та Перемишлянському. У 1944 р. він особисто очолив курінь УПА чисельністю 600-700 чоловік. В склад куреня входили сотні «Лісовики», «Чорноморці», «Риболовці» та підстаршинська школа. З цим куренем він рейдував поміж численними військами НКВС. Найбільший бій, в якому взяв участь курінь «Остапа», відбувся 27 вересня 1944 р. поблизу села Альбанівка Зборівського району. У цьому бою його було важко поранено.

Після одужання у 1945 р. О. Польового підвищено до ступеня поручника і призначено старшиною для особливих доручень Крайового військового штабу УПА-Захід, де він підпорядковувався особисто крайовому командирові УПА-Захід полковнику «Шелесту».

Навесні 1946 р. у Львові його заарештували органи МДБ. 19 березня 1947 р. у Києві військовий трибунал військ МДБ засудив О. Польового до смертної кари, яку 2 липня 1947 р. замінили на 25 років ув’язнення в таборах суворого режиму. Спочатку Омелян перебував у таборах Колими. У 1959 р. його перевели в Мордовські табори.

Відбувши 25-літній термін О. Польовий у 1971 р. приїхав у Тернопіль. Не так легко було з пропискою: кілька років були відмови, однак, після звернення у зв’язку з виїздом за кордон, його все-таки прописали у 1975 р., дали однокімнатну квартиру і влаштували на роботу слюсарем-ліфтером в обласній лікарні. Кожного тижня О. Польового викликали на співбесіду в КДБ.

Після проголошення незалежності України, здавалося, до легендарного повстанського командира прийшло загальне визнання та повага. Але через невизнання тодішньою владою УПА, як такої, що боролася за українську державність, він залишився без державної опіки. Тільки стараннями міської влади йому було призначено мізерну пенсію в розмірі 30 грн. 50 коп. На ці кошти «жива легенда УПА» О. Польовий доживав свої останні роки із хворою дружиною.

Помер О. Польовий 12 червня 1999 р. Поховали його на Микулинецькому кладовищі. Сьогодні в обласному центрі одна з вулиць названа його іменем, на ній відкрита меморіальна дошка.

Серед запрошених гостей присутнім був учасник національно-визвольних змагань ОУН, УПА, старший науковий співробітник Тернопільського музею політичних в’язнів Ігор Олещук, котрий ділився спогадами про О. Польового, оскільки знав його особисто.

Депутат Тернопільської обласної ради Михайло Тимошик у своєму виступі наголосив про важливість відновлення історії і пам’яті про тих, хто зберіг Україну.

Про бойові подвиги героя вели мову кандидат історичних наук, краєзнавець, журналіст Петро Гуцал, громадсько-політичний діяч, засновник Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини Євген Філь, заступник директора ТОКМ Наталія Чеканова.

Захід був наповнений музично-поетичним супроводом Народного аматорського хору національно-патріотичної пісні «Заграва».

Автор: Антон ГРИЦИШИН, голова обласної організації «Меморіал» ім. В. Стуса

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.