gazpostach

У бджолиних сім’ях – суцільні похорони…

У багатьох куточках області пасічники б’ють на сполох: гинуть бджоли. Так є щороку, як тільки розпочинається виробничий сезон у рослинництві. Але, кажуть, що цьогорічна весна побила усі антирекорди, мовляв, у карантин аграрії геть втратили острах і обережність – гатять «хімію» у землю при сівбі, обприскують нещадно сади. Бджоли гинуть масово…

Ця біда зачепила Борщівщину, зокрема Кудринці, Залісся та Іване-Пусте. Голова громадського об’єднання пасічників Борщівського району Наталія Белюх в соціальній мережі «Фейсбук» написала: «Сьогодні практично цілий день займалися розшуком причини розпачу наших пасічників Борщівщини. Ситуація така, що від минулої п’ятниці шквал дзвінків про загибель бджіл, відео про їх передсмертні конвульсії, про останні спроби відлетіти, щоб померти, не порушуючи стерильну чистоту вулика та гігієну бджолиної сім’ї, фото молоденьких бджіл зі сльозами над мертвими, які не розуміють, що робиться в сім’ї. А в сім’ях суцільні похорони. Ми опрацьовуємо дані, продовження буде, винні будуть покарані. Дякую вам усім за небайдужість. Це не тільки проблеми бджолярів. Нас оточує стільки отрути в землі, з якої ми харчуємося, у воді, яку ми споживаємо, у повітрі, яким дихаємо, що це вже стосується кожного».

На Чортківщині, починаючи з перших чисел квітня, теж мор бджіл, причому у різних куточках району. Останній випадок зафіксували у Палашівці. Голова районної спілки пасічників Андрій Павлюк розповів, що ніхто з бджолярів не сумнівається, що мор бджіл – від недобросовісності місцевих аграріїв. І це збираються довести й змусити заподіювачів шкоди компенсувати пасічникам їхні втрати. За словами Андрія, у громадському об’єднанні зійшлися на тому, що спільно допоможуть одному чи декільком потерпілим довести провину сільгоспвиробників у загибелі бджіл. Річ у тім, що самому пасічнику взятися за відстоювання своїх інтересів, зокрема у судовому порядку, непросто і морально, і фінансово. Адже до суду треба йти з юридичною підтримкою, яка тепер недешева, і з вагомими доказами. А щоб доказати, що бджола загинула від хімікатів, треба встановити це шляхом експертизи. У Тернопільській області проводять експертизу лише на хвороби бджіл. У пробах підмору бджіл визначають захворювання акарапідозу, вароозу та ноземезу. А от встановити, що бджола загинула від впливу хімічних речовин, треба звернутися до київських експертів. Андрій Павлюк каже, що експертиза обійдеться щонайменше 6 тисяч гривень плюс ПДВ. Для пасічника, а надто дрібного, це чималі гроші. 

Якщо бджоляр має санітарно-ветеринарний паспорт на пасіку, то шанс притягнути аграрія-кривдника до відповідальності є, а от «безпаспортні» фактично на нелегальному становищі, а відтак, безправні. За різними оцінками, до 80 відсотків пасік в Україні перебувають у тіні.

Що таке паспорт і чому пасічники  не хочуть його оформляти? Відповідно до ЗУ«Про бджільництво», на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний паспорт – з метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів. Форма паспорта і порядок його видачі встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики. Племінні бджолорозплідники і племінні пасіки проходять атестацію та одержують племінні свідоцтва (сертифікати). Пасіка підлягає реєстрації за місцем проживання фізичної особи, яка займається бджільництвом у місцевих державних адміністраціях або сільських чи міських радах. Саме вказаним ветеринарно-санітарним паспортом на пасіку підтверджується наявність бджолиних сімей та їх кількість. Останній момент є вкрай важливим при доказуванні заподіяної шкоди. Не маючи паспорта, потерпілий не зможе доказати, що мав бджіл, а вони загинули. 

Паспорт слід поновлювати щороку, а це марудно і фінансово затратно. Дехто, а особливо пасічники-любителі, не реєструють бджіл, щоб це, бува, не вплинуло при оформленні субсидії на житлово-комунальні послуги. Як-не-як, бджоли дають дохід.

Потерпілий пасічник має закликати на місце  мору представників органу місцевого самоврядування, Держпроспоживслужби. Дехто викликає поліцію, але, як показує практика, це хіба може слугувати як додаткова фіксація правопорушення. Бо навіть якщо у поліції і заводять кримінальне провадження – за статтею 194 Кримінального кодексу (умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах), то згодом закривають, мотивуючи відсутністю прямого умислу, що є обов’язковою ознакою зазначеного злочину.

Окрім взяття проб з підмору бджіл, фахівці Держпроспоживслужби роблять забори грунту, рослин. Також досліджують, чи дотримувався сільгоспвиробник законодавства, зокрема, чи за три доби до початку обробітку повідомив про це через засоби масової інформації пасічників, пасіки яких розташовані на відстані до 10 км від оброблюваних площ. Чи, скажімо, дотримався санітарного розриву від населеного пункту менше 300 м при штанговому обприскуванні. 

У результаті, аби притягнути недобросовісного аграрія до відповідальності і домогтися відшкодування матеріальної і моральної шкоди, слід доказати, що загибель бджолосімей та обробка полів отрутохімікатами з порушенням встановленого порядку мають прямий причинно-наслідковий зв`язок. 

Втім, аграріям і бджолярам краще порозумітися. Бджоли є запилювачами і суттєво впливають на урожай, а тому скорочення популяції бджіл невигідно і самим сільгоспвиробникам. Це з фінансової точки зору, не кажучи вже й про призму моральних та екологічних спонукань. Але й марно очікувати, що аграрії відмовляться від захисних обробок посівів. Цього не зроблять, бо йдеться про продовольчу безпеку. Адже  з тим рівнем заселеності шкідниками та хворобами, що є зараз, а також зі стрімкими темпами  їх розповсюдження, відмовитися від інсектицидного та фунгіцидного захисту рослин означає різко знизити обсяги виробництва продукції. 

Інша річ, що на захист рослин має бути якомога якісним та безпечним. Ось цього слід домагатися, спонукати контролюючі служби до належного реагування щодо тих горе-сільгоспвиробників, які труять і людей, і комах дешевими токсичними хімікатами.

Днями до керівництва держави звернулися Спілка пасічників України та Гільдія медоварів України. Йдеться про використання аграріями високотоксичних, а часто і заборонених в Україні ЗЗР та пестицидів, які призводять до жахливих наслідків, у тому числі загибелі бджіл. Пасічники і медовари нагадують, що торік у квітні після акції протесту перед Кабінетом Міністрів, внесли проект постанови уряду про заборону ввезення в Україну 60-ти найбільш небезпечних високотоксичних препаратів. Рішення досі не прийнято.

 

Ольга КУШНЕРИК

 







Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*