Тернопільщина знову у скорботі: з війни “на щиті” повернулися вірні сини України

Їхні імена вкарбовані у вічність.

«Пішла на цвинтар з сином на побачення…»

Вона ішла. Яке це має значення.

Вона взяла тюльпани і весну,

Пішла на цвинтар з сином на побачення,

Крізь темряву, крізь дощ і крізь війну.

Вона змирилась ? Ні!!! Вона простила?

Кого і як. Кипіла в жилах кров.

Вона не йшла, вона майже летіла

І несла в жменях всю свою любов.

А потім довго гладила земельку,

А потім клала квіти біля ніг.

І постелила синові постельку,

А та постелька – білий, білий сніг…

Г. Потопляк

Був спортсменом, командиром, патріотом

28 квітня жителі Борсуківської громади віддали останню шану військовослужбовцю, командиру гармати, мешканцю с. Передмірка, що на Лановеччині, сержанту Ігорю Івановичу Власюку (30. 07. 1991 р.н.), який загинув 17 квітня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Шипувате Купʼянського району Харківської області.

Світлої пам’яті Ігор у 2013 р. закінчив Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, виступав за львівський регбійний клуб «Батяри», працював у ДСНС України.

На сторінці у соцмережі 5-го ДПРЗ ГУ ДСНС України у Тернопільській області йдеться: «Ігор Іванович віддано служив українському народові, рятував життя у мирному житті, а з початком повномасштабної війни став на захист Батьківщини. Його мужність, честь і самопожертва назавжди залишаться у наших серцях. 5-й Державний пожежно-рятувальний загін м. Кременець щиро співчуває родині загиблого героя».

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо батькам, сестрі, усім рідним і близьким…

Вічна слава, честь і пам’ять Герою!

Загинув на Донеччині

28 квітня жителі Білобожницької громади віддали останню шану військовослужбовцю, саперу інженерно-саперного відділення, інженерно-саперного взводу, уродженцю с. Полівці, мешканцю с. Джурин Ігорю Богдановичу ПОГРІБНОМУ (2. 03. 1986 р.н.), який загинув 23 квітня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області.

Світлої пам’яті Ігор захищав Україну від 8 березня 2022 року.

Головний редактор чортківської районної газети «Голос народу» у соцмережі написав: «…Тату!..» – розірвав розмірений спокій несамовитий крик доньки полеглого воїна – восьмикласниці Насті, від чого неможливо було стримати сльози… Куди менше пам’ятатиме батька син-другокласник Тарасик, котрий, мабуть, ще не до кінця усвідомлює у своїй дитячій уяві гіркоту втрати, разом з дорослими прихилившись чолом до холодної домовини… Уродженець сусідніх Полівців Ігор до війни працював, як і більшість сільської молоді, на різних будовах. Разом з дружиною Іриною виховували доньку та сина.  До кінця своїх днів навідуватимуть свіжу синову могилу сивочолі батьки загиблого воїна, який мав би доглянути їхню старість…»

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо батькам, дружині, доньці, синові, всім родичам і близьким…  

Вічна шана і пам’ять Герою!

Вважали зниклим безвісти…

29 квітня жителі Мельнице-Подільської громади віддали останню шану військовослужбовцю, матросу, мешканцю с. Кудринці, що на Борщівщині, Сергію Володимировичу МАНУЙЛЕНКУ (15. 11. 1984 р.н.), який загинув 30 листопада 2024 р. внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Вознесенка Покровського району Донецької області.

Світлої пам’яті Сергія тривалий час вважали зниклим безвісти…

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким…

Вічна пам’ять та слава Герою!

Загинув під час виконання бойового завдання

30 квітня жителі Борщівської громади віддали останню шану військовослужбовцю, солдату 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, мешканцю с. Ланівці Юрію Йосиповичу ВЕЦЮ (4. 12. 1970 р.н.), який загинув 24 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Костянтинівка Донецької області.

Світлої пам’яті Юрій тривалий час вважався зниклим безвісти… Понад дев’ять місяців рідні та близькі з надією чекали на добру звістку про нього… На жаль, надії виявились марними…

Петро Курницький у соцмережі написав: «У житті був Героєм, гордим і поважним чоловіком і загинув як Герой. Вічна і світла пам’ять Тобі Юрій Йосиповичу…».

Поховали захисника у рідному селі.

Щирі співчуваємо рідним та близьким…

Вічна слава і пам’ять Герою!…

Був дуже добрим і щирим

1 травня жителі Вишнівецької і Кременецької громад віддали останню шану військовослужбовцю, стрільцю 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти військової частини А****, уродженцю с. Лози, що на Збаражчині, мешканцю Кременця Олександру Олександровичу САВИЧУ (24. 10. 1992 р.н.), серце якого перестало битися 25 квітня від отриманих важких поранень у госпіталі в м. Кропивницький.

Світлої пам’яті Олександр навчався у початковій школі рідного села, продовжив навчання у Вишнівецькій ЗОШ I–III ступенів. Професійну освіту здобував у Кременці. Це місто стало для нього рідним, тут створив сім’ю, тут народилась його донечка. Односельчани, друзі, однокласники згадують, що Олександр був дуже добрим і щирим, позитивним і наполегливим, любив життя. В Олександра було все, щоб жити: сім’я, донечка, батьки, дім, друзі, але він вирішив захищати Україну, щоб у його донечки та усіх дітей України було майбутнє, і у червні 2024 р. підписав контракт із військовою частиною…

Поховали захисника у с. Великі Млинівці на Кременеччині.

Щиро співчуваємо родині та близьким…

Вічна пам’ять і слава Герою!..

Колектив поліції Тернопільщини зазнав непоправної втрати

2 травня жителі Бережанської громади віддали останню шану військовослужбовцю, бійцю стрілецького батальйону поліції, старшому лейтенанту Василю Олеговичу ПАНЬКІВУ (14. 01. 1997 р.н.), який загинув 23 квітня під час виконання бойового завдання на Торецькому напрямку Донецької області.

Світлої пам’яті Василь виріс в багатодітній родині та став прикладом для молодших сестри та братика, а також опорою для батьків, старшої сестри. Після закінчення Бережанську ЗОШ №3, навчався в Національній академії внутрішніх справ м. Київ. Від 2018 р. працював на посадах слідчого та дізнавача у підрозділах поліції в Підгайцях та Бережанах. У червні 2024 р. добровольцем приєднався до новосформованого стрілецького батальйону поліції, щоби захищати свою Батьківщину.

«Ще десять місяців тому він працював у своєму робочому кабінеті, сумлінно виконував службові обов’язки на посаді дізнавача відділу поліції №1 м. Бережани… Справжній патріот, надійний товариш, який завжди приходив на допомогу, – таким Василь назавжди залишиться у пам’яті колег і побратимів» – йдеться у дописі поліції Тернопільської області у соцмережі.

Воїн залишив у вічному смутку батьків, двох сестер, брата.

Поховали захисника на кладовищі с. Рай.

Щиро співчуваємо рідним, близьким, друзям..

Вічна пам’ять, честь та шана Герою!..

Навіки у Небесному війську

2 травня жителі жителі Тернопільської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, стрільця номером обслуги механізованого взводу військової частини А**** Ярослава Романовича ПЕТРИШИНА (14. 09. 1985 р.н.), серце якого перестало битися 26 квітня під час виконання військового обов’язку унаслідок гострої серцево-судинної недостатності у населеному пункті Радьківка Сумської області.

Світлої пам’яті Ярослав закінчив ЗОШ №12 м. Тернополя (нині НВК ім. Патріарха Йосифа Сліпого), навчався на історичному факультеті ТНПУ ім. В. Гнатюка, був доброзичливим, щирим патріотом. Україну захищав від серпня 2024 року.

«Адміністрація та весь колектив Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні приносять щирі співчуття сестрі медичній операційного блоку Галині Богданівні Петришин та всій родині з приводу передчасної втрати сина Ярослава Романовича Петришина, життя якого обірвалося під час виконання військового обов’язку. В цю гірку мить поділяємо горе вашої сім’ї та разом схиляємо голову в глибокій скорботі. Вічна пам’ять і слава українському Воїну» – йдеться у дописі в соцмережі лікувального залкаду.

Поховали захисника на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища.

Щиро співчуваємо рідним, близьким, друзям…

Вічна та світла памʼять Герою!..

Рідня до останнього сподівалися…

3 травня жителі Кременецької громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, навідника 1-го десантно-штурмового відділення 1-го десантно-штурмового  взводу 9-ї десантно-штурмової роти військової частини А****,  мешканця Кременця, солдата Руслана Миколайовича ПРОЦЯ (1. 10.  1994 р.н.), який загинув 2 серпня 2024 р. на Покровському напрямку Донецької області.

Світлої пам’яті Руслан майже дев’ять місяців вважався зниклим безвісти, рідні надіялися, дружина Мар’яна розшукувала, але, на жаль, дива не сталося…

Таня Дворецька у соцмережі написала: «Дев’ять місяців болісного очікування, надії, молитви… Ми чекали, що ти повернешся. Що почуємо твій голос, побачимо твою усмішку, обіймемо… Нашої родини торкнулась найбільша втрата… Батьки втратили сина, сестра – брата, дружина – чоловіка, а твої діти – тата. Тобі назавжди 29…».

Поховали захисника у с. Великі Млинівці на Кременеччині.

Щиро співчуваємо родині та близьким…

Вічна пам’ять і слава Герою!..

Назавжди 30…

4 травня жителі Гусятинської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, командира танка танкової роти, 3-го десантно-штурмового батальйону, мешканця с. Личківці, молодшого сержанта Богдана Васильович ІЛЬКЕВИЧА (22. 01. 1995 р.н.), який загинув 8 квітня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Юнаківка Сумського району Сумської області.

Світлої пам’яті Богдан був доборозичливим, чуйним, його  майже місяць вважали безвісти зниклим, рідні жили надіями, але вони виявилися марними…

О. Володимир Заболотний у сомережі написав: «…Воїн – Герой Богдан… Ти прекрасно розумів, що життя дане Богом, потрібно гідно прожити… Ти спішив жити і любити… Любити маму, дружину, донечок, рідних, друзів, побратимів, Україну…».

Захисник залишив у вічному смутку матір, яка проживає у Бродах, а у Личківцях – дружину та двох діточок…

Поховали воїна у Личківцях.

Щиро співчуваємо рідним і близьким…

Вічна слава і пам’ять Герою!..

Залишив у вічному смутку дружину та маленького синочка

4 травня жителі Борщівської і Погребищенської (Вінниччина) громад віддали останню шану військовослужбовцю, 3-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону 155-ї бригади військової частини А****, уродженцю с. Ліщинці, що на Вінниччині, мешканцю с. Констанція, що на Борщівщині Олександру Володимировичу АВРАМЧУКУ (16. 09. 1996 р.н.), який загинув 19 квітня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шевченко Донецької області.

Світлої пам’яті Олександр закінчив Ліщинецьку ЗОШ І–ІІ ступенів. У 2011 р. продовжив навчання у Вінницькому гуманітарно-педагогічному коледжі та Вінницькому навчально-науковому інституті економіки Тернопільського національного економічного університету.

Від 2016 р. працював старшим касиром у банку. 16 лютого 2019 р. одружився з Уляною, разом вони виховували сина Максима. 16 жовтня 2024 р. був мобілізований до лав ЗСУ. Олександра згадують як відповільного чоловіка, хорошого сім’янина, патріота.

Молодий воїн залишив у вічному смутку: у с. Констанції – дружину та маленького синочка, у Ліщинцях – маму Ірину та сестру Катерину.

Поховали захисника у Констанції.

Щирі співчуваємо рідним, близьким, друзям…

Вічна слава і пам’ять Герою!…

Трагічна звістка сколихнула Золотопотіцьку громаду

5 травня жителі Золотопотіцької громади віддали останню шану військовослужбовцю, гранатометнику механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти війської частини А****,  мешканцю с. Сновидів, що на Бучаччині солдату Петру Васильовичу ЛИТВИНЮКУ (21. 11. 1986 р.н.), який загинув 7 серпня 2024 року внаслідок удару ворожого FPV дрона поблизу населеного пункту Стариця Чугуївського району Харківської області.

Світлої пам’яті Петро був доброю, щирою, працьовитою людиною, хорошим чоловіком, батьком і сином… Майже дев’ять місяців вважався зниклим безвісти… Рідні сподівалися, але, на жаль, надії виявились марними… Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким…

Вічна памʼять і шана Герою!..

Герої не вмирають!

В. К.