gazpostach

ТАЄМНИЦІ ІКОНО-КАРТИН



GEDSC DIGITAL CAMERA

      Іконо-картини – не звичний вид українського сакрального малярства. Читач навіть не здогадується, що три  картини на полотні, які репрезентують цей напрямок, – «Усікновіння Голови Івана Хрестителя», «Свята Варвара» і «Святий Валентин» –  походять із церкви Воздвиження Чесного Хреста Господнього у селі Синява Збаразького району. Недавно художник-реставратор вищої категорії Національного заповідника «Замки Тернопілля» Володимир Магінський відреставрував їх, і  іконописні роботи поповнили  фондову колекцію цієї установи.

Майстри, які творили згадані іконо-картини, відійшли від традиційного іконопису, порушили, так би мовити, релігійний канон. «Вони писали не суто ікони, а як іконо-картини, де зображено життя святого в діянні, в муках. Смисл цих сюжетів  полягає в тому, що саме життя привело послідовників Ісуса Христа до святості. Такий напрям сакрального живопису був поширений у Західній Україні наприкінці 19 століття», – передає суть іконо-картин завідувач фондів Національного заповідника «Замки Тернопілля» Наталія Скочиляс.

Варто зазначити, що на території парафії с. Синява була дерев’яна церква та римо-католицький костьол (1883 р.), підірваний за вказівкою комуністичної влади у 1963 році. Нову церкву вимурували у 1928 р. жителі села – брати Гаврилюки, Григорій Чемерис, Тимко Нагірний, В. Герасимчук. Ймовірно, що іконо-картина св. Валентина була намальована для римо-католицького костелу села.

Відомі художники – Корнило Устиянович, Теофілій Копистинський і Степан Томасевич – наприкінці 19 століття фактично започаткували новий вид сакрального малярства в греко-католицьких храмах Галичини – іконо-картину. Вони використали суто іконні образи і сюжети, але  ввели їх в конкретну історичну епоху, коли жили біблійні персонажі або коли відбувалися доленосні події. І тому в цих іконо-картинах зросла роль довколишньої обстановки – пейзажу та інтер’єру. Образ набув більшої ілюстративності, приковував увагу віруючих численними історичними деталями. Принаймні так характеризує цей напрямок сакрального мистецтва Дмитро Степовик у ґрунтовному дослідженні-книзі «Історія української ікони 10-20 століть».

Цю думку в розмові зі мною розвиває завідувач відділу Львівського історичного музею – музею «Палаццо Бандінеллі», науковий співробітник Національного заповідника «Замки Тернопілля» мистецтвознавець Сергій Богданов:

  • Таке мистецьке явище, як іконо-картини, бере витоки від західноєвропейського мистецтва після періоду Ренесансу. Бо візантійська традиція забороняла зображувати пейзаж, натюрморт, що ми бачимо на іконо-картинах. На деяких з них зображували і хліб, і вино, і все це відбувалося в традиціях зворотної перспективи. А це вже – розгортання сюжету для того, щоб така ікона була зрозуміла глядачеві.

Нині у фондах заповідника зберігається понад 300  творів сакрального мистецтва. Майже 100 картин релігійного змісту представлено в експозиції Збаразького замку. А дев’ять із десяти ікон 18 століття, що надійшли з церкви святого Миколая в селі Бодаки Збаразького району, можуть побачити відвідувачі Вишневецького палацу. Їх упродовж останніх 11 років скрупульозно реставрував згаданий художник-реставратор Володимир Магінський.

– Я обережно знімав з ікон, які надійшли в нашу реставраційну майстерню,  записи 20 і 19 століть, – переконує пан Володимир Магінський. – Було зроблено рентгенові знімки, проведено ультрафіолетові дослідження. І ви не уявляєте, який отримав душевний трепет, коли знайшов оригінальний авторський живопис 18 століття. Бо дерев’яна церква в селі Бодаки була освячена як греко-католицька саме у 18 столітті, у 1771 році.

Варто зазначити, що згаданий храм у Бодаках був далеко не першим, бо село відоме з письмових джерел ще з 15 століття (а за виявленими матеріальними пам’ятками село набагато давніше), і ще до початку 20 ст. у церкві зберігалося багато стародруків. Бодаки багаті на археологічні пам’ятки – пізнього палеоліту, трипільської (міжнародний статус) та давньоруської культури.  У 1900 р. у селі спорудили новий дерев’яний храм.

У Вишневецькому палаці відкрито зал волинської ікони, який радимо відвідати усім охочим.

Роман ЯКЕЛЬ.

На фото: художник-реставратор Володимир Магінський; іконо-картини «Усікновіння голови Івана Хрестителя; «Свята Варвара».

 









Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*