110 років тому – 17 листопада 1910 року народився діяч ОУН і УПА, крайовий провідник ОУН Закерзонського краю (1945–1947), редактор, публіцист, лицар Золотого Хреста Заслуги 1 кл. (1946) СТАРУХ ЯРОСЛАВ-МИХАЙЛО.
Ярослав народився у сім’ї суспільно-політичного діяча, публіциста, редактора Тимотея (1860–1923) та Анни (1879–1975) Старухів. Мати була також громадською діячкою, походила з родини Петрицьких із м. Копичинці, сестра громадського діяча (посла австрійського парламенту та видавця М.Петрицького (1865–1921). Коли народився Ярослав, сім’я проживала у с. Золота Слобода, що розташоване на берегах річки Тудинки, нині Козівського район.
У 1928 році Я. Старух закінчив Бережанську гімназію, а потім вивчав право у Львівському університеті (1928–1933 рр.). Був активним у «Просвіті», кошовим Пласту, учасником Пластової оркестри та інших громадських організацій.
У 1929 році став членом УВО й ОУН. Був у Бережанах референтом пропаганди місцевого Проводу ОУН (1932–1934). У 1926 і 1937 роках відбував ув’язнення за націоналістичну діяльність. У 1934-го був політв’язнем Берези Картузької.
Виконував низку доручень ОУН, з 1935 р. – співорганізатор Крайової Екзекутиви на ЗУЗ, редактор газети «Нове село», яка виходила у Львові. У травні 1939 р. Я. Старух засуджений у м. Рівне на 13 років ув’язнення як один із керівників ОУН на Волині-Холмщині.
Після звільнення у вересні з краківської тюрми виконував обов’язки секретаря Українського Центрального Комітету. У 1940 р. – делегат 2-го Надзвичайного збору ОУН. На початку німецько-радянської війни перебрався до Львова, де керував радіостанцією ім. Є. Коновальця, був учасником проголошення Акту відновлення Української держави, державним секретарем Міністерства інформації та пропаганди Українського державного правління, членом Організаційної референтури Проводу ОУН (б).
Патріота Я.Старуха заарештувало гестапо, ув’язнення відбував у Львові в 1942–1943 роках. Його з побратимом по боротьбі Д. Грицаєм звільнили члени Служби безпеки ОУН. У 1943–1945 рр. Старух був членом референтури пропаганди Проводу ОУН, керував підпільною радіостанцією «Вільна Україна», редагував гумористичний журнал «Український перець» (1943– 1944).
Як публіцист співпрацював свого часу у журналах і газетах «Студентський шлях», «Вісті», «Наш клич», «Голос нації», «Голос».
Від 1945 року безстрашного Я. Старуха призначено членом Головного Проводу ОУН і провідником Закерзонського краю. У 1946 р. за рішенням Української Головної Визвольної Ради відважного діяча ОУН і УПА, племінника М. Петрицького Я.Старуха нагороджено Золотим Хрестом Заслуги.
Загинув 17 вересня 1947 року у криївці поблизу с. Монастир Любачівського повіту (нині Польща) під час бою з польським спецвідділом служби безпеки.
Автор низки праць, брошур, статей, листівок, серед яких «Тисяча років життя і боротьби українського народу» (1941), «Боротьба з Москвою» (1942), «Упир фашизму» (1946) та інші.
На честь українського військового і політичного діяча Ярослава Старуха у 1948–1952 роках було названо підпільну друкарню Крайового Проводу ОУН у містечку Товсте, нині смт Заліщицького району.
У родинному селі Золота Слобода борцеві за волю України відкрито погруддя (1997, скульптор І.Сонсядло), діє музей родини Старухів. Екслібриси патріота Я.Старуха виготовив художник Я.Омелян. У Державному архіві Тернопільської області видано конверт зі спецпогашенням. У 2001 році мужнього Я. Старуха обрано Почесним громадянином м. Бережани.
Вшанували відомого земляка
17 листопада у Золотій Слободі з ініціативи сільського голови Ігоря Мидла вшанували пам’ять Ярослава Старуха з нагоди 110-ї річниці від дня народження. Місцевий парох отець Остап Луців провів панахиду. Про славного сина України говорили Володимир Ткач, Василь Штокало та Ігор Скобляк. Художню програму підготували працівники сільського клубу з місцевими школярами та гурт «Криївка».
У рамках святкування цього дня Василь Штокало та Ігор Скобляк передали у фонди Бережанського краєзнавчого музею повстанські листівки, які походять зі збірки Воюючої України (ОУН-УПА-УГВР): «Українці – бійці і командири т. зв. радянської армії!» з друкарні ОУН ім. М. Арсенича-Михайла; «Українці – бійці і командири т. зв. радянської армії!» (зміст той самий), передрук–машинопис на двох сторінках; «Бійці і командири червоноармійці!» (заклик, машинопис). Відзнаку Ольги Ільків (зв’язкової Романа Шухевича) «Героїня України» (від 10 травня 1998 року). А також книги: «Літопис Української повстанської армії»; «Тотальний опір: інструкція з ведення малої війни для кожного»; «Тернопільські зустрічі».
Варто наголосити, що у Бережанському краєзнавчому музеї сформовано найбільший у світі фонд родини Старухів. Також п. Ігор та п. Василь відвідали бібліотеку у селі Рай з книжковими подарунками.
Служив національній ідеї вірою і правдою
