gazpostach

Що й коли буде замість бібліотеки?



Десь, здається, року 1967-го, перебуваючи у селі на Гусятинщині, випадково почув розмову голови місцевого колгоспу з кимсь із районного керівництва. Стосувалася вона силосної вежі, яку вже дуже довго будували в колгоспі. “Ви, напевно, побудуєте її до 100-річчя жовтневої революції”, – з іронічною посмішкою сказав тоді гість з району. Нагадаю, того року помпезно відзначали 50-річчя “головної події ХХ століття”, як визначали переворот 1917 р. у Петрограді  комуністичні ідеологи. Районний начальник трохи помилився в передбаченні історичної перспективи СРСР – до 100 років радянська імперія не дожила. Хоча в тому, що стосувалося “черепашачих” темпів спорудження об’єкта він, мабуть, мав рацію.

Не знаю, як далі складалася справа з отою силосною вежею – може, таки й вдалося спорудити її трохи раніше орієнтовно встановленого районним начальником терміну. А, може, “заморозили” будівництво, як це не раз у нас бувало, і на тому місці дотепер стовбичить щось незугарне й заржавіле. Зрештою, нічого забивати собі голову довгобудом десь у селі, якщо, можна сказати, просто під носом, в самісінькому центрі місця ось уже скільки років звеселяє погляд каркас споруди, чимось віддалено схожої на американський Пентагон (хоча асоціації в кожного можуть бути свої). А найбільше – на разючий пам’ятник нездатності прорахувати наслідки своїх творінь на декілька кроків (чи років) наперед. Тут мала бути обласна та ще й державна бібліотека, сюди мали стікатися струмки тих, хто прагнув знань і…

І розпочате ще в 1986 р. будівництво зупинилося на стадії зведення “коробки”. Не беруся судити, чи суттєво подурнішала тернопільська громада через відсутність нової й сучасної (як, напевно, здавалося тим, хто планував її будівництво) бібліотеки, але те, що вона стала своєрідним каменем у черевику для кожної наступної команди, здається безсумнівним.  І кожен губернатор, який заступав на посаду, вважав ледь не справою своєї честі таки завершити багатостраждальне будівництво.

Воно не завершене донині, хоча, загалом, дефіциту новобудов у місті немає (іноді – в найнесподіваніших, аж до ступеню дикості місцях), а будівельні крани стали неодмінним атрибутом міського пейзажу. Будівлю ж, що була запланована чиїмись, ну дуже мудрими головами як бібліотека, доводилося чути, планують використати для розміщення органів місцевого самоврядування, центру надання адміністративних послуг, служб соціального забезпечення населення, громадських організацій. Плани, можливо,  не з найгірших і якщо будуть втілені в життя, то хочеться сподіватися, не до 50-річчя Незалежності. Хоча іноді закрадається думка, що нехай би там розміщалося будь що, аж до казино чи підпільного борделю – лише б набула ота громадина в центрі якогось більш-менш ошатного і обжитого вигляду. Бо зараз вона залишається лише незугарним монументом безгосподарності.

Ігор ДУДА 

 









Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*