Сенсом його життя була Україна

У Державному архіві області відбувся «круглий стіл» на тему: «Ярослав Стецько – герой України», приурочений 105-й річниці від дня народження активного діяча ОУН, уродженця Тернопільщини Ярослава Стецька. У рамках заходу відбулося відкриття однойменної виставки.
Виставку відкрив директор архіву, кандидат історичних наук Федір Полянський. З вітальними словами виступили заступник голови ОДА Юрій Юрик і заступник голови обласної ради Любомир Крупа.
Участь у «круглому столі» взяли представники влади, громадських організацій і науковці. Серед резолюцій наукового зібрання відзначено: рекомендацію про видання збірника праць Я.Стецька у 3-х томах; підтримати клопотання про присудження Я. Стецьку звання Героя України, сформувати його особовий фонд за матеріалами і документами Я.Стецька.
«Сенсом його життя була Україна: соборна, сильна і непереможена. Тому ми повинні не лише згадувати, але й шанувати пам’ять Ярослава Стецька й намагатися жити його настановами. Під час судового процесу в Польщі він так сформулював своє життєве кредо: «Змислом мойого цілого життя було, є і буде: Україна вільна, Україна соборна, Україна без холопа і без пана. Я вірю в перемогу, я вірю так сильно, що можна вмерти. З цього шляху мене не заверне ніщо: ані тортури, ані пекло тюрем, ані смерть». Тому наслідуймо добрий приклад нашого земляка!» – звернувся до присутніх Юрій Юрик.
 
Для довідки. Ярослав Стецько народився 19 січня 1912 р. у Тернополі у священницькій сім’ї. З відзнакою закінчив гімназію в Тернополі, згодом студіював право та філософію у Краківському і Львівському університетах. З 1932 р. Ярослав Стецько був членом Крайової екзекутиви ОУН, ідеологічним референтом і редактором підпільних націоналістичних видань.
За революційну діяльність зазнав репресій з боку польських окупантів, які в 1934 р. засудили його до 5 років ув’язнення. Звільнений у 1937 р. за загальною амністією. У січні 1938 р. засновник УВО та ОУН полковник Євген Коновалець доручив Я. Стецькові підготувати черговий Збір ОУН і у 1939 р. він узяв участь у Римському конгресі ОУН.
У лютому 1940 р. Ярослав Стецько був співініціатором створення у Кракові Революційного проводу ОУН-Б, а на II Великому зборі ОУН-Б у квітні того ж року в Кракові Я. Стецька обрано заступником провідника ОУН-Б Степана Бандери.
З вибухом німецько-російської війни Я. Стецько у Львові скликав Національні збори, які 30 червня 1941 р. проголосили Акт проголошення Української держави й обрали Я. Стецька прем’єром Українського державного правління. За відмову на ультимативну вимогу Гітлера відкликати Акт відновлення Української держави, Я. Стецька заарештували і запроторили до концтабору Заксенхаузен, де він до вересня 1944 р. перебував у бункері смерті. Після звільнення, утікши з-під нагляду гестапо, Я. Стецько в дорозі до американської окупаційної зони був тяжко поранений.
У 1945 р. крайова конференція ОУН-Б обирає Я. Стецька членом бюро Проводу ОУН, до якого належали ще Степан Бандера й генерал Роман Шухевич. У 1946 р. Ярослав Стецько очолив Антибільшовицький блок народів (АБН), президентом якого був до кінця свого життя. У 1968 році Ярослава Стецька обрано головою Проводу революційної ОУН-Б.