Примусове вивезення жителів Шманьківців до Німеччини у 1942 році

Цьогоріч виповнюється 75 років, відколи українців почали примусово вивозити на роботу до Німеччини. Одні з них повернулися, інші – загинули… Пам’ятаймо про цю гірку сторінку нашої історії! Цих людей ще називали остарбайтерами, а насправді вони були мучениками, невільниками…
Серед них були і жителі села Шманьківці, що на Чортківщині. Про їх долю – у цій публікації.
Це правда, що мешканці Західної України з квітами зустрічали німецьку армію, адже час від «золотого вересня» 1939 року до липня 1941-го був для них найбільш жорстким і кривавим, тисячі замордованих тоді червоними карателями лежать у безіменних могилах. Та невдовзі німці повелися як люті й безжалісні окупанти, нічим не відрізняючись від «совітів», – такі ж гнобителі, тільки з іншою філософією. У серцях західних українців зароджувалася  люта ненависть до них, тож проти фашистських зайд розпочалася цілеспрямована боротьба.
Жителі Шманьківців добре пам’ятають жорстокість окупантів під час вивезення людей до Німеччини на примусову роботу. Брали осіб із найбідніших родин, бо багаті могли відкупитися. Зокрема, із села вивезли двох братів Нагірняків – Вадима (1922 р.н.) і Мона (1925 р.н.), а вдома залишилася їх хвора мати з 14-літньою донькою. Ще потрапили до Німеччини Антін Глух (1921 р.н.) та Петро Гикавий (1922 р.н).
Останній згадував: «23 листопада 1942 року почалось насильне вивезення жителів Шманьківців до Німеччини, в місто Меу, а звідти перевезли мене у Францію – в село Дретомонд. Ця територія уже була окупована німцями. Тут я працював на копальні (шахті), добував залізну руду. Умови праці і проживання були дуже важкими, в день працював по 10 годин. Їжа була дуже малокалорійною, давали їсти брукву та капусту. Працював також і мій односельчанин Леон Нагірняк. Пізніше перевезли нас до Німеччини. Там ми перебували до 19 березня 1945 року. Я копав окопи, а потім працював у німецького господаря, Карля Ванги, який мав велике господарство. Орав, сіяв, збирав урожай. За роботу отримував 35 марок на місяць. Ставився німець до мене дуже добре».
Пам’ятним і радісним для Петра був день закінчення війни з німецькими окупантами. 2 червня 1945 року він виїхав з Німеччини додому. У Шманьківцях довгий час працював в колгоспі слюсарем з ремонту устаткування. Нещодавно помер.
Декотрі з примусово вивезених на роботу до Німеччини, не побажали повертатися додому, бо там, за кордоном, створили собі затишне життя, всім задоволені та забезпечені і навіть допомагають рідним. Серед них і Вадим Нагірняк, який нині живе в Канаді і допомагає своїм родичам. Кілька років тому він приїжджав у Шманьківці навідати родину.
Максим ОГОРОДНИК,
Марія ВИШНЬОВСЬКА,
Світлана УШІЙ
с. Шманьківці Чортківський район