Про політичну самоосвіту виборців

Актуальні нотатки від медіа–фестивалю політичної сатири  «Гарячі припарки»
  Розмови про позачергову парламентську кампанію вже починають дратувати  жителів депресивної глибинки. Бо ж українці – інтелектуально розвинута нація, а тому мають відразу до будь-якої безглуздої роботи. А що процедуру голосування віднедавна причислено до цієї категорії, то на це вказує минулорічна пасивність виборців.
І тут не доречно переводити стрілки на низьку свідомість населення. Набагато краще  переосмислити  виборчу епопею періоду незалежності. У когось може замакітритись голова лише від усвідомлення того, що за неповних 30 років представники середнього і старшого покоління вже були задіяні у 25-ти загальнодержавних голосуваннях. Щоб не бути голослівним пригадаю ці історичні події.
Президентські вибори – відбулися 7 разів (1991, 1994, 1999, 2004, 2010, 2014, 2019 роки).
Парламентські вибори – відбулися 8 разів (1994, 1998, 2002, 2006, 2007, 2012, 2014, 2019 роки).
Чергові місцеві вибори – відбулися 8 разів (1990, 1994, 1998, 2002, 2006, 2010, 2015, 2020 роки).
Всеукраїнські референдуми – відбувалися двічі (1991, 2000 роки).
Крім цього, в окремих регіонах відбулася велика кількість позачергових виборів. На усе це потрачено мільярди гривень, а в результаті у нас і надалі процвітають економічні злочини, політична безграмотність і  правовий нігілізм. Останній передбачає вольові адміністративні (позаправові) методи управління. Так створюють передумови для всевладності олігархату, який зацікавлений у збереженні явищ хабарництва, бюрократизму і зловживання службовим становищем, адже використовує для досягнення своїх цілей договорняки і рейдерські захоплення…
А все через  недосконалість чинного законодавства, яке заохочує політичну корупцію, адже дозволяє воротилам тіньовому капіталу та власникам приватизованих ЗМІ впливати на перебіг виборчого процесу. За такої умови ідеологічні партії приречені на роль одвічних аутсайдерів, а основу депутатського корпусу Верховної Ради традиційно складають не професіонали у галузі юриспруденції та реального сектору економіки, а випадкові типи, часто без належної освіти, стажу роботи і конкретних досягнень. Тому й не дивно, що Українську державу планомірно підводять до цілковитого краху, тоді як олігархи підраховують свої статки у мільярдах доларів та євро.
Неоголошена війна та втрата ринків збуту зумовили банкрутство багатьох промислових підприємств, а їхні працівники поповнили армію трудових мігрантів. Серед них все більше молоді, людей креативних, підприємливих, із аналітичним типом мислення. Проте хочеться вірити, що на землі наших славетних предків ще залишається критична маса дієвих патріотів, які спроможні здійснити  інтелектуальну революцію та повернути Україну на шлях індустріального розвитку.
Маю на увазі тих, які не заморочуються тугодумними серіалами чи то безладним переглядом футбольних трансляцій, а віддають перевагу аналітичним інформаційним програмам, стежать за розвитком суспільно-політичних подій і схильні до їх критичного осмислення. Цю якість потрібно тренувати  конспектуванням праць видатних українських державотворців, студіюванням  матеріалів громадянської освіти, або, принаймні, читанням добірок політичної сатири. Тож пропонуємо увазі наших потенційних соратників  сатиричні мініатюри тернопільського автора Віктора Насипаного, творчий доробок якого буде широко представлений у другому випуску Інформаційного вісника медіа-фестивалю політичної сатири «Гарячі припарки», який готуємо до друку.
Василь НЕРУЧОК, голова ГМСК «Тризуб», координатор ініціативної групи «Естафета поколінь» у Лановецькій міській громаді
 Світло-темне
Скоро буде світле майбуття нам!
З уст обранців це не раз ми чули.
Парадокс – у владі в Раді знані
Вщерть особи з темним є минулим.
Загадка природи
Хоч пустоти природа не сприймає,
Та дивний цей і загадковий світ.
Бо в когось зовсім пусто в голові,
Зате чомусь кишені повні має…
 Не патріот
– Мій шеф таки не патріот, –
Шипіла Люда, повна  люті.  –
Бере хабар, та тільки от
Не в нашій, а в чужій валюті!
Любителі зелених
Ідуть чутки, що з різних фракцій члени
Переметнулися – до Партії зелених.
– Гадаю, люблять світ птахів і звірів?
– Та ні! Бо ласі до купюр зелено-сірих.
Магія кольору
Задав мені сусід одну складну задачку,
Що колір має всяк якийсь магічний вплив.
Колись проблеми мав. Заніс «зелених» пачку.
Сподобавсь колір всім. І суд гріхи простив.
 Розпущеність
Чого ж кричать, щоб Раду розпускати?
Розпущені настільки депутати,
Що розпускають часто руки,
Та часом – язика від скуки.
Парадокс 
Чим більше шеф мій бреше
І меле про пусте.
Тим пузо в нього більше. А ще –
Котедж його росте.
Кваліфікаційна вимога
Дядько Гнат почув цікаве у новинах нині –
Є вакансій різних досить у новім Кабміні.
Треба радників і замів. Навіть, чув, – міністра.
Кажуть, купа претендентів на високі крісла.
Преса пише: цінних кадрів дуже треба знову.
Тільки є вимоги певні. Та якісь умови.
Дзвонить дядько Гнат у Київ: –  Я б хотів дізнатись.
Де писать заяву в уряд.  Щоб міністром стати!
В трубці сміх. Чи навіть регіт: – Щось не те, шановний!
Ви вдаєте ідіота? Або ж дурень повний?
Дядько тільки  й встиг спитати: – А якщо частково?
Чи умова бути дурнем є обов’язкова?..
Віктор НАСИПАНИЙ,
м. Тернопіль