Про кого піклуються народні депутати?

Актуальні нотатки з нагоди відкриття 6-ї сесії Верховної Ради України 9-го скликання
Зверніться із таким запитанням до своїх сусідів, знайомих чи випадкових перехожих і отримаєте однакову відповідь: “Народні депутати?! Та вони дбають тільки про себе!” Аналогічний висновок зробили і наші трудові мігранти, щоправда, ще багато років тому. Проте і вони не перестають дивуватися масштабам того егоїзму, що накопичився під дахом Верховної Ради. Адже, приїхавши у відпустки, заробітчани вздріли, що наші ціни на продукти харчування, ліки, енергоносії та усе, що до них прив’язується, сягнули європейських відповідників. Тож у багатьох замість очікуваної економії “єврів” стався емоційний стрес. Щоправда, мало хто із заробітчан замислився над тим, як важко вижити їхнім співвітчизникам на пенсію 2000 гривень…
Прихильники теперішньої влади кивають на попередників, які не вберегли промислового виробництва. А без реального сектору маємо дотаційний пенсійний фонд. То звідки візьмуться підвищені пенсії?
З неба вони не впадуть. Потрібно, щоб депутатський корпус вищого законодавчого органу прийняв прогресивні закони, які посприяли б економічному відродженню регіонів, зокрема сільськогосподарських. Провладна фракція партії «Слуга народу» має для цього усі передумови, але вже два роки ні кує, ні меле. Можливо, їм також бракує фінансів? Але ознайомившись із кошторисом Верховної Ради на 2021 рік, стверджувати таке гріх.
Загальні видатки на діяльність Апарату Верховної Ради тепер сягають 2,54 млрд грн. Із них: на здійснення законотворчої діяльності – 1,29 млрд грн; на обслуговування та організаційне, інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне забезпечення – 1,156 млрд грн.
Щедрими виявились і норми витрат на одного народного депутата, які передбачають: 7,5 тис грн на місяць для компенсації вартості проїзду територією України; 4890 грн на рік – на міські, міжміські телефонні розмови; 2 тис. грн  – на оплату утримання приміщень у виборчих округах; 1500 грн на рік – на канцелярське приладдя; 8 тис грн – на оплату відряджень помічників-консультантів народних депутатів у виборчі округи; 670 грн – на відшкодування витрат для організації і проведення зустрічей з виборцями.
Крім цього, для компенсації вартості оренди житла або найму готельного номера кожному депутату у цьому році нададуть 237 250 грн.  Пам’ятаємо, що посадовий оклад рядового нардепа вираховують, починиючи із суми 19 210 грн, яка подвоюється з огляду на інтенсивність праці та може включати надбавку (до 50%) за вислугу років.  А ще не забуваймо про матеріальну  допомогу на оздоровлення у розмірі 2-х посадових окладів.
І це ще не все, бо депутати щомісяця отримують 42 тис. грн на оплату послуг 4-х помічників. Щоправда, їх у  кожного обранця назбирується добрий десяток (інші працюють на добровільних засадах). Із відкритих джерел дізнаємося, що наразі у Верховній Раді працюють 4188 помічників, найбільше їх у фракції «Слуга народу» – 2208. Хтось прокоментує, що це через низький професійний рівень цієї «зеленодзьобої» команди. Не дивуйтеся, але у фракціях довгожителів політичного Олімпу – «Європейській солідарності», «Батьківщини» та ОПСЖ на одного депутата також припадає 10 і більше помічників.
У кого б то спитати: чим займається ця поважна братія, якщо щомісяця життя в Україні стає все важчим і важчим. Підозрюю, що теперішнім нардепам, а тим більше  їхнім «позаштатним» помічникам байдуже, що народ животіє у злиднях. Вони переймаються тим, як скористатися розпродажем уцілілих об’єктів промисловості та як прикупити дешевої земельки? А народ змушений спостерігати за цим оковирним процесом. Невже ми нездатні на організований протест, щоби покласти край цій вакханалії?
Політично безграмотні тугодуми візьмуть мене на кпини, що, мовляв, час втрачено і наш поїзд вже пішов…  Але є ще світлі голови, зокрема учасники ініціативної групи «Естафета поколінь» у Ланівцях, які не забули, що згідно з Конституцією України організована громадська опозиція може накласти вето на дії влади та запропонувати власну програму порятунку держави.
«А що тут рятувати, якщо в регіонах усі перспективні промислові об’єкти порізали на металобрухт?» – вклинюють своє скептики. Що ж, доведеться зосередитись на тому, що залишилось. У сільськогосподарських регіонах стратегічним об’єктом вважаємо землі запасу та резервного фонду. Адже на них може постати множина сімейних фермерських господарств на зразок тих, що діють у Польщі. Дрібні виробники продаватимуть продукцію на внутрішньому ринку, а це зумовить зниження цін на продукти харчування. А коли наш виборець почне калорійніше харчуватися, то, мабуть, буде більш поміркованим під час виборів?
«А покажіть, чи достатньо у нас сімей, які ризикнуть взяти в оренду землю в умовах теперішніх цін на с/г техніку китайського виробництва (бо своєї не дочекалися), на пально-мастильні матеріали, запчастини, насіння та мінеральні добрива?» – продовжать свою лінію скептики.
Буде цілком достатньо, як тільки будуть чинними прогресивні закони. Про них йшлося у моєму дописі «Потрібна чітка позиція» («Свобода», № 18 від 1 березня 2019 року), де висвітлено ключові аспекти теорії  Володимира Винниченка про колектократію, яку видатний політичний і державний діяч сформулював у вершинному творі «Заповіт борцям за визволення». У цьому контексті  нагадаю один із першочергових нормативних актів –  «Закон про обкладання великих приватних підприємств спеціальним податком на розвиток коопераційних майстерень і фабрик». За цією аналогією маємо домогтися прийняття закону про обкладання спеціальним податком існуючих агрохолдингів та концернів, які вже «вбралися в пір’я», адже 25 попередніх років отримували від держави солідні дотації. А ще прийняти довгоочікуваний закон про податок на розкіш (надміру велику нерухомість, літаки, яхти, дороговартісні автомобілі…). Таким способом сформуємо фонд підтримки сімейного фермерства, щоб новостворені господарства змогли адаптуватися до умов вільного ринку. Не сумнівайтеся, як тільки ця державна програма виявить дієздатність, то до її реалізації долучаться успішні учасники торгово-посередницької діяльності, а також наші трудові мігранти.
«Усе це – благі наміри, а спробуйте змусити правлячу коаліцію зазіхнути на інтереси тих, хто забезпечив входження їхньої кагали у парламент!» – піддають жару скептики. Так, провінційним активістам  таке надскладне завдання не до снаги. Тому вкотре закликаємо створювати у кожній територіальній громаді ініціативні групи громадянського руху «Естафета поколінь» (10-15 осіб) та скеровувати відповідні звернення до місцевих рад, аби вони підтримали прогресивну громадську ініціативу і надіслали звернення на адреси Тернопільської, Чортківської та Кременецької районних рад. А ті, своєю чергою, змушені будуть звернутись із аналогічним проханням до Тернопільської обласної ради. А вже зверненнями третини діючих обласних рад Верховна Рада проігнорувати не зможе. А якщо проігнорує, то собі на шкоду, бо на той час у регіонах згуртується кістяк консолідованої громадської опозиції, яка зуміє домогтися проведення дострокових виборів, доступ до яких буде перекрито усім узурпаторам влади. Адже опозиція одержить багатющий досвід у  процесі дострокового припинення повноважень тих місцевих рад, які не відгукнуться на потреби знедоленого народу.
Бажаємо народним обранцям від Тернопільщини
виконувати свої обов’язки відповідно до прийнятої присяги, аби не стати персонажем свіжої сатиричної поезії чи то фейлетону. Бо «Гарячі припарки»   започатковують спеціальну номінацію – «Депутатські клопоти». Як анонс пропонуємо увазі читачів кілька сатиричних поезій наших авторитетних дописувачів – учасників уже доволі відомого сатиричного дійства, яке не до вподоби нашій вельможній владі, але наперекір їй додає позитивних емоцій та оптимізму усім небайдужим, хто щиро вболіває за успішний розвиток Української держави.
Василь НЕРУЧОК,
голова ГМСК «Тризуб»,
координатор ініціативної групи «Естафета поколінь»
у Лановецькій міській громаді.
 
НЕ ДИВНО 
Котик є тепер в Катрусі.
Десь принесли мама з татом.
Кіт – не Мурко і не Мурзік.
Кличуть важно – Депутатом.
 
Всюди пхає свого носа.
Тягне все, краде нещадно.
Ходить паном, зирка скоса.
Псів, котів ганяє владно.
 
Голос рве, як їсти хоче.
Вже йому не дуже й раді.
Впертий, наглий. Спить охоче.
Як нардеп у нашій Раді.
Віктор НАСИПАНИЙ,
м. Тернопіль
 
Констатація факту
Терпилиха й Триндичиха
Всілися на лаві,
Обговорюють події
У рідній державі.
 
– Ти бачила? – Триндичиха
До куми глаголить. –
Телевізор показував
Депутатів голих!
 
Що ти думаєш? Сидять,
Як Єва з Адамом,
Бо ж стратили всі нажитки,
Щоб пройти в парламент.
 
Тож які вони, кумасю,
Приймуть нам закони,
Щоб одіти грішне тіло
Хоча б у кальсони?
 
Терпилиха на ту мову
Реагує швидко:
– Та вони тепер народ
Обдеруть, як липку!
 
Одна сім’я
Наплодилось гризунів,
Де не глянь – буквально
Трублять збіжжя, сир, бурштин,
І ліс камеральний.
 
І з народної кишені
Де-факто, де-юре
Вимітають паперові
З ликами купюри.
 
Тільки «гудзики» лишають –
Щур метал не вкусить…
А народ на сухарях
Виживати мусить.
 
Не бракує в нас котів,
Тільки ж всі гуманні –
Як мультяшний Леопольд
На телеекрані,
 
Заграють до пацюків.
Морда в кожного сія.
Поміркуй, коти з щурами
В нас – одна сім’я?
Юрій  ЗАЯЦЬ,
с. Великий Раковець
Кременецького району