Про бабину  хитрість і західне лукавство 

Президент США Джо Байден заявив, що Україна отримає всю необхідну допомогу для боротьби з російською армією. Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус висловився проти надання Україні німецьких винищувачів для стримування російської повномасштабної агресії. “Я думаю, що про це не може бути й мови”, –  вважає він .    

Пригадую, в дитинстві, в зимову хурделицю  мені дуже хотілося покататися на санчатах з сільськими хлопцями. Було це невдовзі після перенесеної хвороби, і моя бабця, боячись, щоб я знову не застудився, не хотіла відпускати мене в таку пору на вулицю. Для цього у неї була (за змовою з дідом) відпрацьована спеціальна “тактика”: поки дід порався надворі по господарству, вона говорила мені: “Прийде дід, і коли він скаже, що тобі можна йти на вулицю, то підеш”. Коли ж знадвору повертався дід і починав обтрушувати в сінях взуття від снігу, хитра бабця швиденько збиралася і йшла в магазин чи ще у якихось своїх сільських справах. Коли ж я, зраділий, запитував у діда, чи можна піти на вулицю, той відповідав: “Прийде бабця, і коли скаже, що тобі можна на вулицю, то підеш”. Так  мені й не вдавалося звести воєдино дві “дозвільні системи”, і я, втративши надію, грався іграшками в хаті або ж скрушно дивився через вікно, як мої однолітки вовтузяться у снігових кучугурах… 

Отой трохи лукавий бабин і дідів спосіб утримати мене в теплій хаті пригадується мені нині, коли Захід вдається до якоїсь малозрозумілої нам, українцям, тяганини в постачанні конче необхідних нам засобів боротьби з лютим ворогом. Вочевидь, фактор часу і своєчасності для нас і для благополучного (наразі) і спокійного (відносно) західного світу в даному випадку є зовсім різним. Те, що ефективна і потужна техніка потрібна Україні вже зараз, негайно, нашими партнерами чомусь ігнорується. Чому? У моїх баби й діда був зрозумілий мотив: вони боялися, щоб я не застудився. Які мотиви у Німеччини, крім небажання аж надто прогнівити Росію? І вибрала вона для цього тактику, майже аналогічну тій, що її застосовували мої шановні пращури: Німеччина раніше кивала на США, мовляв, дамо свої “Леопарди” лише тоді, коли Америка дасть “Абрамси”. Штати ж, у свою чергу, доводили, що німці цілком вільні й суверенні в прийнятті рішення щодо танків. А в тому, що стосується дозволу завдавати західною зброєю удари на велику глибину території росії, наразі маємо дружне “No”і “Nein”.

Я в далекому дитинстві у схожій ситуації міг хоча б втішитися іграшками в теплій сільській хаті.

Чим може втішитися нині Україна? Обіцянками, що “отримає все необхідне”? Але ж ними не прорвеш  ворожі укріплення і не завдаси удару на 300-500 км, від чого в Росії пішли б дрижаки по тілу.

Коли надворі трохи потепліло, бабця таки випустила мене за двері хати. А скільки очікувати Україні?