gazpostach

Нескорені



110 років тому – 24 березня 1911 року – народився лідер ОУН, правозахисник, громадсько-політичний діяч, довголітній політв’язень Сорока Михайло.

28 вересня 1991 року у Львові в церкві св. Михайла було багатолюдно – галичани провели похоронне Богослужіння, в якому взяв участь глава УГКЦ, кардинал Любачівський, вшановуючи світлу пам’ять безсмертного подружжя політв’язнів, членів ОУН Михайла Сороку та його дружину Катерину Сороку-Зарицьку. Московська неволя не дала можливості спочити їх праху разом… Михайло Сорока помер після другого інфаркту на засланні в с. Озерна, нині Мордовія, Російська Федерація. У цей час Катерина Зарицька відбувала в Баришеві 25-річний термін свого покарання, та московити не дозволили їй попрощатися з тілом чоловіка. Вона пішла засвіти на 72-му році життя 29 серпня 1986 року в м. Волочиськ Хмельницької області, 30-го її поховали у Львові в родинному гробівці на Личаківському цвинтарі. Після клопотань родини, сина Богдана та громадськості, прах Михайла Сороки перевезли на Україну, до Львова. Труну з прахом Катерини Зарицької перенесли з родинного гробівця і безсмертне повстанське подружжя борців за волю похоронили разом одразу праворуч від головного входу Личаківського цвинтаря… Що пережив їхній рідний син, то лише знає Господь та його ангели-охоронці…

* * *

…Михайла Сороку подарувало світові с. Великі Гнильці (інша версія – с. Кошляки) на Тернопільщині. Освіту здобував у гімназіях Тернополя (Україна) та Ржевниці (Чехословаччина), Празькій політехніці, де закінчив архітектурний факультет (1936).

У Тернополі був активним членом «Пласту», познайомився з Катериною Зарицькою 1914 року народження, уродженкою м. Коломиї. У 1930-у вступив до лав ОУН. Був провідником крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях. За антипольську діяльність 9 січня 1937 р. його ув’язнили на 5 років в тюрму (Чортків, Станіслав, Береза Картузька).

У церкві Станіславської тюрми Михайло зустрів чарівну Катерину, дочку вченого математика Мирона Зарицького (1889-1961). У 1934 р. смілива дівчина-галичанка була засуджена поляками на 8 років за участь у замаху на міністра внутрішніх справ Польщі Б. Пєрацького

В 1939 році після звільнення з концтабору Михайла молодята повінчалися і стали жити у Львові.

Восени 1940 року вагітну дружину Сороки Катерину совєти арештували, а Михайла у березні цього ж року засудили до 8 років ГУЛАГУ. У тюрмі Катерина народила сина, якого охрестили Богданом. У 8 місяців змушена була віддати дитину на виховання своїм батькам.

В Комі АССР М. Сорока створив першу організацію опору політв’язнів «ОУН Північ» («Заполярні соколи України»), члени якої в 1947-1948 роках встановили зв’язок з підпільними групами концтаборів СРСР та головним штабом УПА. М.Сорока створив карту таборів ГУЛАГУ в СРСР, яку продемонстрували на сесії ООН.

Після восьмирічного заслання Сорока вперше зустрівся у Львові з сином Богданчиком.

21 вересня 1948 р. Катерину Сороку-Зарицьку органи МДБ заарештували у м. Ходорів, що на Львівщині, і засудили на 25 років ув’язнення (Верхньоуральська, Володимирська тюрми).

Пробув М.Сорока у місті Лева тільки 2 місяці – в 1949 р. патріота заарештували і відправили в Красноярський край.

15 вересня 1953 року відважного М.Сороку за протести проти сталінської сваволі в концтаборах Воркути, за підпільну діяльність серед політв’язнів було засуджено до розстрілу, а через 2 місяці кару смерті замінено на 25 років ув’язнення.

У 1954 р. нескорений Сорока бере участь в організації Кінгірського повстання у Казахстані. Він – автор слів і музики «Гімну Кенгірського повстання».

Енкаведисти боялися розумного і сміливого галичанина. Вони переводили його з одного табору в інший (Тайшет Іркутської області, Свердловськ, Казань, Мордовські табори). Наглядачі постійно доповідали про дії ув’язненого. Йому обіцяли райське життя, та він відмовився. Сороку сильно побили, після чого він переніс інфаркт.

16 червня 1971 року правозахисник Сорока помирає на руках побратима Михайла Гориня (після другого інфаркту). І тоді тіло відважного надзбручанця прийняла холодна мордовська земля… Дружина Катерина у 1969 р. була переведена до табору суворого режиму в Мордовії. У вересні 1972-го була звільнена із забороною проживати в Західній Україні.

Подружжя Михайла і Катерини Сорок прожили важке, сповнене боротьбою життя. Михайло майже 31 рік просидів за гратами, а дружина – 29 з половиною. І Польща, і СРСР жорстоко розправлялися з українцями-борцями за волю.

Перу М.Сороки належать книги «Мистецька Прага», «Мирон Зарицький», наукові праці «Рефлекси. Інстинкти. Етика» (1967-69) та інші публікації.

Катерина Сорока-Зарицька – авторка брошур і статей «Про національне питання», «Конституція УРСР – фікція», «Розвиток російської держави», «Науковість діалектичного матеріалізму» (див. 24 том «Літопису УПА»), «Про бойкоти виборів до ВР УРСР».

Пам’ятаймо їхні імена. Пам’ятаймо, що свобода 1991 року нелегко прийшла. І Михайло, і Катерина Сороки віддали за волю, за друзів свою душу, своє життя.

Іван БАНДУРКА









Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*