Повідомити новину

Поширити:

13002Я – уродженець села Летяче, хоча нині проживаю в Івано-Франківську. Час від часу відвідую рідне село, де народився, де пройшли мої юні роки, де живе моя мама і багато родичів. Недавно прочитав у вашій газеті статтю колишнього політв’язня радянських таборів, народного депутата ВРУ першого скликання Миколи Горбаля «Декомунізація по-летячівськи».
Мене також завжди дивувало перейменування села на негарну, якусь «мертву»  назву – Литячі.
У моєму свідоцтві про народження (03.03.1956 р.), в атестаті про закінчення школи, в паспорті чітко написано місце народження – село Летяче.
Виходить, що тепер я і багато моїх односельчан позбавлені історичної справедливості через неосвічених чиновників, які достеменно не можуть пояснити причину перейменування, не кажучи вже про етимологію назви…
Я підтримую думку, що жителям села не пощастило з вибраним ними ж головою сільської ради. Є багато сіл, які мають добрих господарів.  Вони одразу ж виокремлюються з-поміж інших ошатністю, впорядкованістю, своєрідним харизмом, що не скажеш про наше село.
Сільський голова більше часу приділяє власному бізнесу, аніж справам громади. Використовує своє становище для власної вигоди. Завдяки такому «лідеру» село занепадає, а люди зі своїми щоденними проблемами стали нікому не потрібними, замкненими, байдужими один до одного.
Мабуть, цим пояснюється пасивність селян щодо зміни назви села.
Багато хто пам’ятає наше село, як звикли говорити, «за Польщі». Це було містечко. Був панський фільварок, неподалік – чудовий дендропарк з екзотичними деревами і квітами, виноградники в урочищі «Луч» на березі Дністра,  городина в урочищі «Бідинці». Також біля Дністра були читальня, церква, костел.
Пізніше все змінилося. Людям примусово почали прищеплювати інші цінності, які вкоренилися так міцно, що не можливо ніяк їх позбутися. Звісно, це стосується певної категорії людей.
Щоб виправити цю ситуацію я закликаю повернути назву селу. Адже Летяче – це така милозвучна, гармонійна назва, яка поєднана з природою і географічним розташуванням. Що там говорити, так назвали село наші славні предки. Тож будьмо гідними нащадками!
Михайло СТЕП’ЮК
м.Івано-Франківськ