Народний Рух крізь призму часу

Переосмислюєш події, які відбувалися, вчинки людей та й, зрештою, свої дії. Не даремно говорять, що «величне розглядають на віддалі». Тоді, наприкінці 1980-х – початку 1990-х років, величне творили прості люди – справжні патріоти та герої. Вони знищили систему, яка здавалася вічною і непохитною, і відновили незалежність України. Вони були здатні це зробити, оскільки змогли  об’єднатись в Народний Рух України.
Західна Україна (а саме Тернопільщина, де було створено першу Крайову організацію НРУ, та Львівщина) стала фундаментом кристалізації діяльності Народного Руху. Тому достатньо важливим є поява книги Всеволода Іськіва «Призначення РУХу».
Змістовне вираження
Перший розділ «Початок діяльності Народного Руху України (РУХу)» є наймасштабнішим та найвагомішим. В ньому описано один із найвідповідальніших періодів української історії – зародження РУХу та боротьбу з радянською владою. Важливим тоді було забезпечити перемогу найбільшій кількості представників РУХу на виборах народних депутатів. Їх не хотіли навіть реєструвати для участі, через що Західний регіон охопила хвиля багатотисячних мітингів і протестів. Це ще більше згуртовувало людей – осередки НРУ створювали практично на всіх підприємствах, що, зрештою, призвело до створення крайових організацій та проведення установчих зборів. Поступово РУХ розгортав свою організаційну структуру і готувався до чергових виборів. Важливо, що вже тоді акцент був зроблений на необхідності об’єднання усіх демократичних сил. І результат у Західній Україні був більш, ніж переконливим: 54 із 65 місць одержали представники демократичних сил.
У другому розділі книги досліджено період 1990-1991 рр. Рухівці здобули більшість у всіх радах Галичини. Це збільшувало їх відповідальність і одночасно спонукало до нових розбіжностей – було створено Українську республіканську партію та Демократичну партію України. Автор монографії причину розколу вбачає в такому: «Саме антинаціоналістичний спротив, нігілістичне ставлення до націоналізму зіграло негативну роль, що призвело до його розколу». Не можу погодитись з цим твердженням: можливо, варто було просто приборкати амбіції і консолідовано йди до перемоги, зокрема й на президентських виборах.
У третьому розділі монографії представлено нелегкий і неоднозначний період становлення НРУ, як політичної партії, та внутрішньопартійні процеси Львівської крайової організації НРУ. Автор монографії засуджує перетворення громадсько-політичного руху в політичну партію та вважає, що «наслідки департизації були руйнівними». Однак, як показала історія, рішення про створення політичної партії було цілком правильним – лише так можна було стати повноправним суб’єктом виборчого процесу, створювати потужні фракції у парламенті та впливати на прийняття рішень. Автор глибоко і детально подав діяльність Львівської крайової організації НРУ, активним учасником якої він був. На жаль, непорозуміння всередині організації призвели до розколу в НРУ і створення громадської організації Всенародний рух України.
Самозалучення
Спроби розколу Народного Руху продовжувались і надалі. Після вбивства В.Чорновола у 1999 р. фактично знищений Рух довелося відновлювати з нуля.
Новизна монографії В. Іськіва не викликає жодних сумнівів, оскільки під час її написання використано багато досі не оприлюднених документів, та й автор був безпосереднім учасником всіх подій.
«Призначення РУХу» Всеволода Іськіва буде цікавою і корисною для широких верств населення, особливо для молодих людей, які зможуть оцінити, якою ціною здобувалася незалежність України, щоб бездумно її не тратити.
Леся КОЛІНЕЦЬ,
доктор економічних наук, професор