Повідомити новину

Поширити:

2 березня виповнилося 145 років від дня народження Мирона Кордуби, українського історика, географа, етнографа, бібліографа, публіциста, педагога, громадсько-політичного діяча.
Мирон Кордуба народився в селі Острів у родині священника. Закінчивши Тернопільську гімназію в 1891 р. та Академічну гімназію у Львові в 1893 р., став студентом факультету філософії Львівського університету. Саме в цей час він знайомиться з Михайлом Грушевським, який очолював факультет історії України. Це поклало початок багатолітній дружбі між однодумцями та вплинуло на його зацікавлення як дослідника.
У 1895 р. Мирон Кордуба переїжджає до столиці Австро-Угорської імперії Відня, де продовжує навчання, вивчаючи політичну та світову історію. Там пише дисертацію на тему: «Історія і відносини в Галицькому князівстві до половини XIII ст.». І в квітні 1898 року захищає звання доктора філософії. Бере активну участь у діяльності українського студентського товариства «Січ», головою якого його обрано 1897 року.
Але туга за рідним краєм і серйозні наміри щодо однієї з галичанок примусили молодого доктора покинути австрійську столицю і повернутись на батьківщину. В серпні 1901 року одружився з вчителькою початкових класів Євгенією Цегельською. Разом виховали трьох дітей. Родина поселяється у Чернівцях. Там Мирон Кордуба здає іспит державній комісії Чернівецького університету й отримує диплом, що дає йому право викладати історію і географію в гімназіях і реальних школах та йменуватися професором. В цей час він пише публікації: «Хто ми?», «Про українську народність, державу, мову», «Де живуть українці?», «Етнографічна територія України», «Події на Буковині». В 1903 р. його обрано дійсним членом НТШ у Львові.
Під час Першої світової війни родина переїжджає до Станіславова (нині Івано-Франківськ), а потім на Радехівщину. З 1918 року Мирон – член Крайового комітету Західноукраїнських зборів, а з 1919 р. – консул ЗУНР у Відні, один з редакторів газети «Республіка». У 1920 р. удостоївся звання почесного професора Кам’янець-Подільського університету. Після закінчення війни історик повертається до Львова, де працює в Українській академічній гімназії викладачем історії. При НТШ виник Український таємний університет, у якому очолив кафедру всесвітньої історії, а також історико-філософську секцію НТШ, став віце-президентом археографічної комісії товариства.
Згодом його запросили у Варшавський університет як професора східноєвропейської історії. У вересні 1937 він став професором історії України цього університету. Як згадує дочка історика Стефанія Ольшанська: «Це було визнання. Його інавгураційна лекція у Варшавському університеті мала блискучий успіх».
Жив і творив у Польщі до 1940 р., поки гітлерівці не закрили університет. Потім повернувся до Львова, де викладав історію в українській гімназії у Холмі, а від 1944 р. був професором і головою історичного відділу північних і західних слов’ян Львівського університету. Та вже у 1946 р. на Мирона Кордубу почались гоніння. Внаслідок морального терору, принижень та цькувань, під час праці у науковій бібліотеці ім. В. Стефаника 30 квітня 1947 р. у нього стався інсульт, а 2 травня настала смерть. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
Онук Мирона Кордуби згадував:
«Дідо був суровий, маломовний, хоча за обідом завжди оповідав якісь цікаві сучасні або історичні події. Він був поліглотом. На дверях між однією з наших кімнат і коридором, які ми постійно забували зачиняти, він написав 16-ма мовами: «Зачиняйте двері!» Мав дуже тонке почуття гумору, деякі анекдоти, які я почув від нього, пам’ятаю дотепер. З людьми, яких він не поважав, бував доволі жорстким. Вранці, випивши каву, він йшов пішки до університету або до бібліотеки. Обливався холодною водою, харчувався регулярно, був невибагливий щодо харчування. Курив, але небагато. Мав проблеми зі слухом».
Мирон Кордуба залишив понад 500 наукових праць. Особливе місце в його дослідженнях займають розвідки з історії Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, козаччини, Хмельниччини, історії Буковини. У рукописі залишилась фундаментальна праця дослідника (більше 55 тисяч назв) – «Бібліографія історії України».
Вчений є автором видань з етнографії, топоніміки, історичної географії. Друкувався у європейських виданнях, брав активну участь у міжнародних конференціях та конгресах, був учасником багатьох іноземних товариств.
Біографія Мирона Кордуби є яскравою та насиченою історією життя справжнього професіонала та патріота, який зміг досягнути успіху та залишити слід в історії.
Тернопільський науковець Ірина Федорів видала книгу «Мирон Кордуба в історіїУкраїни (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.)».
Галина ВАСИЛЬЦЬО,
старший науковий співробітник ТОКМ