Повідомити новину

Поширити:

Я не розумію!..
Майже не сумніваюся, що ця новина із Запоріжжя залишила когось байдужим. І навіть на Тернопіллі. Неможливо бути людиною, мати серце і не співчувати цим згорьованим батькам. Нагадаю, 31 грудня 39-річний чоловік вирішив вчинити самогубство, викинувся з восьмого поверху і впав на маленьку дитину, яка стояла під під’їздом. Чи можна вигадати якесь більше горе? Чи можна придумати ще гіршу кару для зчорнілих від розпачу батька і матері?.. Досі я думав, що ні. Та помилився.
Як розповів батько покійного хлопчика Роман Поліщук, під час похоронної процесії священик дізнався, що дитину хрестили у церкві Київського патріархату, тому відмовився проводити відспівування. Батюшка сказав, що дитина не хрещена, бо робили це в церкві «самозванців». Мати плакала і падала перед ним на коліна, але це не допомогло. Батьки вирішили повезти труну із тілом сина у найближчий храм — імені Іоанна Кронштадтського. Однак і там їм відмовили з тієї ж причини. Священнослужителі УПЦ МП просто зачинили двері.
Я не розумію, як можна було не розраджувати батьків, не співчувати їхньому горю, не молити Господа за спасіння невинної душі, а випитувати, в якій церкві хрещена дитина? В УПЦ МП служать що, роботи, а не люди? Як можна з церкви проганяти маму з дитям? Мертвим дитям…
Зрештою, я поцікавився у добре знайомого священика з Київського патріархату отця Михайла, як він оцінює цю ситуацію. Він погодився, що в церкві, у якій немає милосердя і співчуття, немає і Бога. Отець Михайло пояснив, що в Україні Православна церква розділена на три гілки: УПЦ КП, УПЦ МП та Українську автокефальну православну церкву. Те, що дві з них не є загальновизнаними у світовому православ’ї, не робить їх неповноцінними. Адже через такий самий невизнаний статус пройшла кожна Церква, яка здобувала свою автокефалію. Наприклад, та ж Російська православна церква після проголошення автокефалії і відокремлення від Київської митрополії у XV ст. близько 150 років перебувала у статусі невизнаної. Але хрестила дітей і не вважала це гріхом. Так от, усі три православні церкви в Україні мають одне коріння і всі таїнства, здійснені у цих церквах, є дійсними і звершеними Духом Святим. Людину охрещує Дух Святий, а він не запитує про конфесії. Тому перехрещення – це гріх на Духа Святого, який не прощають нікому. Таке правило визнають у всьому світі. Окрім Російської православної церкви та її відгалуження – УПЦ МП.
– Отче Михайле, – допитуюся, – чи можна виправдати батюшку за відмову відспівати дитину? Ну, хоча б тому, що він дотримувався канонів Церкви, які забороняють здійснювати обряди стосовно прихожан інших конфесій.
– Кожен священик найперше має бути милосердним, бо милосердя – найважливіша риса Господа. А вже потім – канонічним. Вочевидь, ніхто не мав би жодних претензій до священика, якби він виконав свою місію і взагалі не питав про місце хрещення дитини. Важливим, насправді, було лише те, що дитина хрещена…
Я не розумію! Чому для Московського патріархату Господнє милосердя є другоряднішим від церковних канонів. І не просто канонів, а саме московських правил, написаних самою Церквою. Бо є правила, написані Ісусом, – це 10 заповідей Закону Божого. Вони були розміщені на двох скрижалях, бо в них містяться два види любові: любов до Бога і любов до ближнього. Тобто, – ЛЮБОВ в основі!!! Хоч одна із них притаманна Російській церкві?
Виходить, Христос для УПЦ МП не настільки важливий, як розпорядження їхніх ієрархів. Вам не здається це дивним? Але саме так виходить. Мало того, що вони не приймають у своїх церквах «іновірців», то тепер ще й не хочуть бачити у храмах тих, хто не любить Путіна. Або як вам така теза: «Бог украинского языка не понимает… И когда богослужение шло на украинском языке и на молдавском языке, Бог молдавский язык принял, а украинский – нет». Смішно і дивно. Хіба за мовою дається благодать, а не за вірою? Хіба Господь слухає мову, а не серце? Зрештою, якщо ви так сповідуєте канони, то ваша Церква називається Українською православною… Забули? То чому ж ви так ненавидите все українське – мову, традиції, патріотів, воїнів, відмовляючись їх навіть відспівувати… Та ви ненавидите саму державу Україна, ім’я якої носите у своїй назві! Чому ж тут не сповідуєте канонів?
І такою є не лише моя позиція. «Ми не можемо виправдовувати зневагу людини жодними правилами чи конфесійними обмеженнями. Потрібно поважати біль іншої людини, бо до цього спонукає нас загальнолюдська і християнська любов» – про це говорив Глава УГКЦ Блаженнійший Святослав, коментуючи церковний скандал у Запоріжжі. За словами Предстоятеля, він шокований такою поведінкою священнослужителя. Навіть більше, надзвичайно здивований таким зневажливим ставленням до сім’ї, яка переживає велике горе — втрату дитини. «Я цілком не розумію тих аргументів, які, буцімто, спираючись на якісь богословські засади, намагаються виправдати таку поведінку. Ми вважаємо, що не тільки можна, а й потрібно молитися за членів інших церков України. Думаємо, що не тільки можна, а й потрібно шукати все те, що допомогло б людині наблизитися до Бога, особливо в суспільстві, яке потребує духовної настанови і в якому є так багато болю. Мета священика — полегшити ці страждання. Добрий пастир не засуджує людину, але шукає «загублену овечку»… — зазначив Глава УГКЦ.
Ну, зізнайтеся самі собі, навіть прихильники Московського патріархату, – розумні слова милосердної людини. Правда ж?.. Чому ж такими не хочуть бути батюшки та верхівка УПЦ МП? Та, напевне, тому, що вони в Україні мають зовсім інше завдання. Яке? Якщо ви справді хочете це знати, то прочитайте розсекречені документи з архівів СБУ, в яких описується, як НКВС з ініціативи Сталіна відтворив і сформував у 1940-х роках Російську православну церкву в її нинішньому вигляді. Ця інформація викликала резонанс і в самій Росії. Під впливом оприлюднених документів юрисдикцію РПЦ вже покинув Свято-Воскресенський прихід в Російсько-Полянському районі Омської області. Настоятель парафії протоієрей Сергій Кузнецов заявив, що тепер він вважає документально доведеними факти створення сучасної РПЦ/Московської патріархії сталінськими спецслужбами і служіння в якості її єпископів і священиків – агентів НКВС-НКДБ. Священик негативно відповів на запитання, чи може бути єпископ або священик агентом спецслужб і при цьому мати на собі благодать священства. Ось вам і відповідь на події в Запоріжжі.
Працювати з відкритими архівами СБУ до Києва почали приїжджати десятки російських науковців. Скажімо, вчений, кандидат історичних наук Олексій Тепляков здивований, що Служба безпеки України відкрила для широкого доступу архіви, які в Росії вважаються документами вищого ступеня секретності.
Інший популярний науковець, автор сайту «Православіє і мір», викладач «Основного богослов’я» на катехізаторських курсах в Санкт-Петербурзі і Архангельської області Ілля Забежінскій, розмірковуючи над проблемою, чому в Росії не приживається шанування новомучеників, твердить: «Бо особисто ніхто не покаявся. Ніхто не сказав: так, я єпископ, і я був агентом КДБ. І я писав доноси. І це погано»…
А потім нерозкаяні кадебешні єпископи висвячували і висвячують нових єпископів. А ці нові бачать, що старі не каялися і не каються, і для них це спадкоємство сталінське, а тепер неосталінське, возводиться в норму. І ось ця «сталінсько-путінська церква», яка апріорі не може нічого доброго хотіти для України, продовжує тут насаджувати свої порядки. Зрештою, не свої, а порядки спецслужб Росії.
І ось тут я знову не розумію! Як можна, народившись на Тернопіллі, тобто в патріотичному краї, де багаті національні та повстанські традиції, де з діда-прадіда на власній шкурі переконалися в немилосердності російського чобота, звідки не одна родина була знищена червоним комуністичним режимом або ж запроторена у вічну мерзлоту чи піски Казахстану… Як можна вірити у щирість московських попів? Як можна вважати їх посередниками у спілкуванні з Господом? Як можна не розуміти, що це звичайні, переодягнені в ряси, московські пропагандисти, яких Путін використовує для відтворення СРСР… Ми ж розумні, освічені, милосердні! Хіба ні?
Микола ВЕРСТА