Повідомити новину

Поширити:

Новий голова Збаразької РДА Любомир Балук у дитинстві мріяв стати композитором, смакує варениками зі шкварками і щасливий від запахів троянд.
– Любомире Івановичу, найперше, розкажіть про себе.

  • Народився у Калуші. Там закінчив середню школу. Вищу освіту здобував у Тернопільському державному педагогічному інституті. Також навчався на юриста-правознавця у Національній академії внутрішніх справ. Працював на різних посадах: був слідчим, дізнавачем, дільничним інспектором. Пізніше мене призначили начальником відділу дізнання Тернопільського міського управління внутрішніх справ. Потім був заступником начальника міліції, начальником штабу Тернопільського МВ УМВСУ. Опісля працював у службі безпеки «Промінвестбанку». Згодом у медіа-корпорації «RIA» – спочатку обіймав посаду начальника збуту, потім – заступника регіонального видавця, деякий час виконував обов’язки регіонального видавця «RIA».
  • А як почалася ваша політична діяльність?
  • У 2014 р. під час перебування у Києві на прийняв пропозицію політичної партії «Громадянська позиція» очолити її штаб у Тернополі. І так розпочалася політична кар’єра. Через рік став депутатом Тернопільської міської ради.
  • Нещодавно вас призначили головою Збаразької районної державної адміністрації. Які проблеми у соціально-культурному й економічному житті нашої області та району потребують найшвидшого вирішення?

– Тернопільщина – аграрна область, а Збаражчина – аграрний район. Тому першочерговим завданням, на мою думку, є об’єднання всіх аграріїв. Держава повинна йти назустріч сільгоспвиробникам. Ось, наприклад, за кордоном фермерам дають безпроцентні кредити, за які можна купити техніку, взяти землю в оренду. А це, в свою чергу, зупинило б масову міграцію. Колись у Збаражі діяли десятки промислових підприємств. Люди мали де працювати. Тому головним завданням, яке стоятиме переді мною – це відродження економіки Збаражчини, а отже, створення нових робочих місць, збільшення розміру середньої заробітної плати, забезпечення сприятливих умов для розвитку підприємництва. Нині під час пандемії основне завдання – не допустити поширення коронавірусу, забезпечити наших медиків усім необхідним для протидії, щоби населення відчуло, що вони захищені і що про них дбає влада. Але щоб вирішити всі ці нагальні питання, потрібно швидко сформувати команду професіоналів.
– Ваше життя пов’язане з музикою…
– Так. Я навчався у музичній школі на спеціальності «Скрипка», додатково вчився грати на баяні, фортепіано, на гітарі й сопілці. У своїй школі створив вокально-інструментальний ансамбль. Певний період часу грав на скрипці, а потім на контрабасі й бас-гітарі у Калуській філармонії. Інколи мене запрошували грати на весіллях та в ресторанах.
– Ви знайомі з багатьма відомими артистами?
– Коли працював в медіа-корпорації «RIA», ми щорічно організовували шоу для передплатників. Родзинкою цього дійства був розіграш автомобіля та виступ відомого артиста. Одного разу гостями були «Боні М». Досі пам’ятаю, як до нас приїздив Кузьма Скрябін. Я супроводжував його на інтерв’ю, концерти. Буквально за дуже короткий період часу ми подружилися. Це була дуже проста і відверта людина. В подарунок отримав від нього книжку, диск і футболку. Смерть цього талановитого виконавця мене дуже збентежила. Можливо, була вона не випадковою…
– Ви – футбольний фанат. Як вважаєте, спорт це продовження політики?
– Ні. Спорт формує імідж держави. А щодо футболу, то він об’єднує людей. Коли приходиш на стадіон, забуваєш про все погане.
– Ваш варіант: Мінськ чи Нормандський формат?
– Нормандський формат із залученням Сполучених Штатів Америки.
– Улюблений співак, композитор, письменник?
– Люблю слухати й виконувати пісні В’ячеслава Хурсенка, Миколи Мозгового, Назарія Яремчука, Василя Зінкевича. Серед композиторів кумиром є Володимир Івасюк. З письменників – Артур Конан Дойл. Його творчість деякою мірою вплинула на вибір моєї професії.
– Найсмачніша страва.
– Вареники зі шкварками.
– Що важливіше для вождів нації: не боятися, чи не красти?
– І те, й інше.
– Цигарка чи алкоголь?
– Цигарка.
– Що у жінках цінуєте більше: вроду чи ніжність?
– Ніжність.
– Чи допомагаєте якимось чином українській армії?
– Зараз ми опікуємося кораблем Збройних Сил України «Шостка». Допомагаємо матеріалами, продуктами. Їздимо до хлопців на День флоту, а вони приїжджають у Тернопіль на День міста. Моряк Олексій Кирилов, родом із Донецька, маючи 32 роки, прийняв хрещення у Зарваниці. Я став його хресним батьком.
Розмовляв Василь ТРАКАЛО