gazpostach

 Країна Безглуздія



Ви скажете, що такої не існує на світі? Не кваптеся. Пошукайте на карті – і ви неодмінно її знайдете. Вона досить велика. Он там, майже у самісінькому географічному центрі Європи. Запитаєте, чому така дивна назва? Тому, що населяють цю країну безглузді створіння, які мають дивну для решти світу звичку: порозкидати на подвір’ї граблі, зав’язати собі очі й ходити, раз по раз наступаючи на оті граблі й отримуючи держаком по чолі. При цьому плачуть, нарікають на лиху долю й на лихі руки, які понакидали стільки грабель на кожному кроці. Надвечір зберуться разом, потираючи забиті лоби, затягнуть тужливу пісню, відтак розходяться по домівках – рано ж бо вставати, розкидати граблі та знову наступати на них…

Було б неправильно говорити, що живуть у цій дивній країні лише простодушні любителі вправ з граблями. Зовсім ні – є тут і чимало хитрунів, які навчилися і оті граблі оминати, і проміж краплинками дощу лавірувати, і тримати ніс за вітром, і законами крутити як циган сонцем, і різні оборудки прокручувати, і локшину простолюду на вуха вішати, і ще багато чого. А головне – усіляко підтримують систему, при якій усе купується й продається. Через це сусіди з Заходу поглядають на мешканців Безглуздії із сумішшю співчуття і недовір’я. Співчуття до безталанної, роботящої та довірливої маси «безглуздинців» і недовіри – до касти спритників.

Періодично в Безглуздії виникає громадське збурення, мовляв, ну скільки можна наступати на одні й ті ж граблі та терпіти паразитів без честі й сумління, які можуть все і всіх купити. Треба навести з цим лад, а найперше – вивести на світ білий усіх нечестивців, котрі заважають жити і через яких у головах безлад, а на головах – набиті гулі! Отримують оті збурення різні романтичні назви кольору помаранчі і здається, що накопичений гнів от-от змете усю гидоту, і вороття до старого вже не буде. Але минає час, уся маса публічної енергії вихлюпується у мітинговому багатослів’ї та патріотичних співах – і все потроху повертається на круги своя. Згадана «каста обраних» давно засвоїла: треба лише принишкнути на якийсь час, щоб, бува, не опинитися у сміттєвому контейнері; перечекати, а потім усе піде звичним чином. Знову одні підуть шукати із зав’язаними очима граблі, щоб наступати на них, а інші підсміюватимуться, купуватимуть, продаватимуть і житимуть задля власного задоволення.

Ось така вона, Безглуздія. Якщо ви ще не знайшли її, то пошукайте уважно на карті. Ви обов’язково знайдете її – вона доволі велика.

Ігор ДУДА

 









Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*