Каста недоторканних

Ремесло валютного міняйли у Тернополі переживає справжній бум. Ще ніколи за останні роки на міському ринку не було стільки чоловіків і жінок, які відверто закликають перехожих: «Долари, євро, злоті?», «Купити, продати?» Стоять, походжають, навіть сидять на стільцях посеред натовпу. Бувалі міняйли, які не сходять з місця десятиліттями (дивно, навіть пам’ятаю, якими вони були молодими – дорога до редакції через ринок, тож бачила їх чи не щодня). І зовсім нові обличчя – та ж знаменита «Ларіса», яка нагадує паркувальника перед автостанцією – метушиться, підходячи то до однієї машини, то до іншої, на ходу обмінює валюту студенту, який тільки-но вийшов з рейсового автобуса. Така вона, «Ларіса», стильно вбрана, із зачіскою, та робота у неї шкідлива – цілими днями вдихає дорожню куряву.
Та годі її та інших міняйл жаліти – не орють, не сіють, не сплачують податки, а кишені набиті грошима. Каста недоторканних. Спробувала б сільська жінка з харчами на продаж стати зі своїм крамом десь у міжрядді міняйл, тут же знайшлися б на неї «цербери». А валютників не чіпають, хоча ті займаються незаконною діяльністю й нічого не сплачують за те, що чемпіють на ринку.  Оминає міняйлів і поліція, і патрульні. Трохи комічно виглядає, коли біля машини патрульної поліції – мало не на її капоті, жваво ведеться торгівля валютою, а патрульні цього й не помічають, штрафуючи якогось водія, який неправильно припаркувався.
Це спостереження, так би мовити, із життя. А якщо говорити мовою фактів, то цього року лише один випадок незаконної торгівлі валютою став предметом судового розгляду. Якщо точніше, то два, але за однією подією – за одним протоколом притягнули до адміністративної відповідальності валютника, за другим – пенсіонерку, яка продала йому сто доларів. Сталося це 27 січня. Мабуть, цей валютник чимось не догодив правоохоронцям, якщо його вибірково піддали відповідальності. Хтозна, може, саме про нього якось на прес-конференції повідомив очільник обласної поліції, мовляв, була інформація, що один валютник торгує фальшивими доларами, на нього склали протокол, у судовому порядку притягнули до адміністративної відповідальності, зокрема конфіскували долари. Та стався конфуз – долари виявилися справжніми.
Фігурантів згаданих вище адмінпротоколів покарали так: пенсіонерку попередили, валютника попередили, але водночас конфіскували сто доларів у дохід держави. Тож  цілком ймовірно, що йдеться про одну і ту ж подію, тим більше, що у реєстрі судових рішень за 2017 рік немає інших судових рішень за подібними фактами.
Отже, попри те, що законодавством чітко передбачено відповідальність за незаконний обіг валюти, ця норма є фактично мертвою, принаймні у межах Тернополя. Відповідно до  статті 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил про валютні операції», незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави – тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.
До речі, колеги-журналісти з інших областей, побувавши в нашому обласному центрі, ошелешені від такої кількості валютників і їхнього легального становища. Кажуть, що такого не бачили ніде.
Зрозуміло, що валютники почуваються так привільно, бо сплачують комусь у кишеню «податок» від своєї незаконної діяльності. Неважко здогадатися, що ця система вибудована по вертикалі. І коли керівники правоохоронних органів ухиляються від прямої відповіді на запитання на цю тему, мовляв, є важливіші і нагальніші завдання та виклики, це, звісно, лукавство.
Буквально минулими вихідними інформаційний простір області підхопив пост тернополянина у соціальній мережі про те, як неочікувано завершилася його оборудка з валютником. Продавши останньому сто доларів, тернополянин за деякий час отримав претензію, що купюра фальшива. Викликали патрульну поліцію, яка відвезла учасників інциденту у поліцейський відділок. Начебто правоохоронці стали на бік валютника, якого знали по імені, і навіть совістили тернополянина, мовляв, у валютника хвора мати. Врешті-решт прийняли соломонове рішення, сказавши тернополянину, віддати валютнику половину грошей. І це замість того, щоб завести кримінальне провадження про збут фальшивих грошей чи скласти протокол про незаконний обіг валюти. Зауважу, зважаючи на загальне тло, описана ситуація є дуже правдоподібною.
І ще одне: зовсім недавно – із 13 жовтня обмінні пункти зобов’язали наймати охорону. Вони мають удосконалити захист своїх приміщень та забезпечити заходи безпеки персоналу, а саме: встановити сертифіковані елементи відгороджувальних конструкцій, касові кабіни, приміщення приймання-передавання, двері, вікна. Також тепер їм потрібно встановити відеоспостереження з архівацією відеосигналу строком не менше ніж 14 діб. Забезпечити сертифіковані сховища (сейфи) згідно з європейськими вимогами до місць зберігання готівки або інших цінностей.
Обов’язковою є охорона приміщень, залежно від обсягів цінностей, місця розташування, строку зберігання цінностей та інших чинників, що впливають на організацію охорони, за умови створення безпечних умов під час роботи з цінностями.
А коли до подібного зобов’яжуть вуличних міняйлів? Звісно, це саркастичний жарт. Валютники, попри те, що нерідко стають жертвами розбійних чи грабіжницьких нападів, «працюють» на свій страх і ризик. Бо шкурка варта вичинки.
Цікавою є така статистика: за даними НБУ, станом на червень 2017 року небанківські обмінні пункти року купили в населення валюти на 297,5 млн дол. і продали йому майже всю цю суму – 292,1 млн дол. (обсяг торгів склав 589,6 млн дол.). Я не надибала інформації, скільки валюти перейшло через руки міняйлів, схоже, такої статистики не існує. Але, мабуть, не менше мільйонів «зелених», ніж офіційно, а надто зважаючи, що велика частина нашого населення на заробітках за кордоном. Отож міняйли поповнюють чиїсь кишені на дуже і дуже вагомі суми. Це – велика годівниця, а тому вдають, що не бачать очевидного.
 
Ольга КУШНЕРИК