Із Великоднього послання архиєпископа та митрополита Тернопільсько-Зборівського Теодора Мартинюка

Преосвященні владики, всесвітліші і всечесніші отці, Преподобні брати і сестри у монашестві, любі брати семінаристи, дорога родино вірних Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, Бучацької та Кам’янець-Подільської єпархій, усієї нашої митрополії  

Христос воскрес!

«Хоч і до гробу зійшов ти, Безсмертний, то адову зруйнував ти силу і воскрес, як переможець, Христе Боже, жінкам мироносицям звістивши: Радуйтеся! І мир дарував ти своїм апостолам, упалим же подав воскресіння». (Кондак Пасхи).

Дорогі у Христі! Кожного року у пасхальний час християни переживають найбільше таїнство своєї віри – Воскресіння Христове.

Воскресіння Ісуса є завершенням історії хреста, терпіння та смерті Божого Сина. Особливим у ній є триденне перебування Спасителя у гробі. У цій історії Його перебування у гробі є містком, що пов’язує хрест із воскресінням. Цей період спочатку позначений смутком, бо виглядає, що Ісус, як особистість, зазнав поразки, а смерть отримала владу також і над ним. Проте триденна темрява завершується світанком. Смуток і  туга переростають у радість та надію. Син Божий воскрес! Про це звіщає жінкам мироносицям ангел біля гробу, від якого він сам відкотив камінь: «Знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Нема його тут, бо він воскрес» (Мт. 28, 5-6).

Порожній гріб стає першим елементом правди про воскресіння Христа. Для Христових учнів відсутність померлого у гробі та похоронні полотна, що лежали на тому самому місці, стали знаком, який їм допоміг розпізнати воскресіння Ісуса. І навіть підкуп сторожі, щоб вони розповсюдили брехливі чутки про викрадення тіла учнями (Мт. 28, 11-15)не міг затьмарити правди. Так, правду можна трохи заглушити, але жодна неправда, навіть якщо і куплена за гроші, не має сили затерти правду. Це дороговказ, який дарує для християнина історія про Воскресіння Христове. Життя у правді – це найкраще свідчення віри у Христа. Воно для всього нашого народу має виняткову цінність.

Дорогі брати і сестри! Для багатьох поколінь українців Світле Воскресіння Христове було святом надії. Слова «Христос Воскрес! Воскресне Україна!» засвідчували віру у віднову Української Держави та довіру незбагненному Божому Провидінню. Ми покликані бути свідками цієї надії. Хоч довголітня темрява виснажливої війни ще триває, однак світанок обов’язково буде.

Бажаю, аби світло Воскреслого Христа перемінило у ці святкові дні серце кожного українця, наповнило його надією та відвагою продовжувати розпочатий шлях. Нехай вістка про Воскресіння Божого Сина змінить смуток на радість. Нехай це світло, що виходить з порожнього гробу, поглине темряву неправди. Нехай вістка про Христове Воскресіння прийде до кожної української родини; на фронт до наших захисників та захисниць; до капеланів і  волонтерів; до родин, які втратили своїх рідних, та до сімей, рідні яких пропали безвісти. А наших воїнів, які загинули захищаючи рідну землю, Воскреслий Христос нехай запровадить до Царства Небесного!

Христос воскрес! Воскресне Україна! Благословення Господнє на Вас!