gazpostach

Гратися чи вчитися: ось у чому питання

Zemanta Related Posts ThumbnailЯкось їхала в громадському транспорті і спостерігала таку картину: мама тримала на руках дитину, якій начебто не було шести. Вона ніжно поцілувала синочка, а потім тихо мовила: «Ти чому так нечемно поводився на уроці англійської мови? Завтра в тебе письмо і математика. Сподіваюся, ти будеш чемнішим». Дитина сумно відповіла: «Мамо, а коли я до дідуся поїду? Він мені велосипед купив».

Поряд сиділа старша жіночка і встряла в розмову матері й сина: «Скільки років дитині?» Мама відповіла, що недавно виповнилося п’ять. Жіночка красномовно склала руки на грудях: «Що ж ви робите? Та нехай побігає, пограється! Навіщо ви у нього забираєте дитинство?» «Це не ваша справа!» – незадоволено вигукнула мати. На тих словах я вийшла з маршрутки й не знаю, чим закінчилася суперечка. Проте це питання мене зацікавило, тож провела невеличке опитування серед батьків дітей дошкільного віку на тему: наскільки ретельно вони готують майбутніх школярів до навчання.

Оля  Гудзь, м.Тернопіль:

«Старший синочок уже в третьому класі. Зізнаюся: перед школою він не вмів ні писати, ні читати. Я думала, що це – не проблема, мовляв, на те й школа, щоб навчили. Проте вже з перших днів виникли певні труднощі. Тому, коли син ледве закінчив перший клас, я все літо водила його до репетитора. Вже в другому класі нам було набагато легше. У мене є ще молодша донечка, їй 4 роки. З нею я вже тієї самої помилки не повторю. Ходитиме і в недільну школу, і до репетиторів. Це для її ж блага».

Оксана Ільків, м.Теребовля:

«Моїй Ангелінці 5 років. Вона відвідує уроки гри на фортепіано, англійської, французької і, звісно, основних предметів. Вона вже рік сама читає!»

Ілона Верховинська, м.Чортків:

«Як на мене, то нинішня освіта схожа на божевільню. Батьки ледь не з пелюшок муштрують дітей, змушують вчитися для того, щоб (вдумайтеся!) у школі легше було. Моєму синові 6 років. Цьогоріч він іде у перший клас. Дитина знає букви, цифри, вміє гарно поводитись, уважно слухає. За заняттями він проводить максимум годину часу на день. Решту – спілкується з друзями, лазить по деревах, грає у футбол. Повірте, це – важливіше. Адже, кажучи мудрими словами, для формування будь-якої особистості важливе щасливе дитинство».

Поспілкувалася з кількома десятками батьків. З’ясувала дивну річ: у нас репетитори з підготовки дошкільнят – на вагу золота. З двадцяти опитаних матусь лише двоє довіряють дитячим садочкам, решта – наймають репетиторів, щоб підготували дітей до школи. Але хто ж займається репетиторством? Невже вчителі шкіл таким чином підзаробляють у вільний час? Було б добре! З’ясувалося, це – заробіток студентів педагогічного університету. Я зателефонувала на двадцять п’ять номерів, які знайшла в інтернеті. Зголосилася лише одна дівчина. Я назначила їй зустріч. Це була 17-річна першокурсниця. Маленька, тендітна, сором’язлива. Та коли я запитала, скільки коштують її послуги, дівча твердо відповіло: «65 гривень за годину». Якщо репетитор приходитиме тричі на тиждень, то отримає непогану суму. Проте батькам потрібно ще й за дитячий садок платити. Цікаво, чи доцільні такі витрати? Можливо, краще відкласти гроші дитині на літній відпочинок? Питання залишається відкритим…

Зоряна ДЕРКАЧ

 

 

 







Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*