Григорій ШЕРГЕЙ: «Культура в області отримує нове життя»

Тернопільщина має суттєвий потенціал для розвитку культури краю. Є чимала кількість історичних, культурних та  науково-дослідницьких об’єктів, які викликають інтерес не лише у мешканців Тернопілля, а й жителів інших областей та іноземців. Головне – вміло цим скористатися. За останні три роки галузь культури отримала нове життя. А все завдяки новаторським ідеям і реформам загалом. Однак залишаються і певні труднощі, які працівники управління культури намагаються подолати. У нашого співрозмовника – начальника управління культури Тернопільської обласної державної адміністрації – Григорія Шергея розпитували про розвиток і нові впровадження в галузі культури Тернопільщини.
– Григорію Платоновичу, як розвивається галузь загалом? Які найбільші «больові точки»?

• Наше першочергове завдання – зберегти культурну мережу області, зокрема, будинки культури, бібліотеки, музеї. Звичайно, серед труднощів є брак коштів на її утримання. Я радію, що у нас чи не найвищий показник, мовою цифр – 82 відсотки кадрів зі спеціальною фаховою освітою. Ні для кого не таємниця, заклади культури останні 10 років не опалювалися, а є такі, що й не освітлюватися…  Втім, ми вистояли, робота стабілізувалася. Якщо говорити про сьогоднішні реалії, то цьогоріч з обласного бюджету ми отримали 1 млн. 250 тисяч гривень на розвиток галузі. Це безпрецедентний випадок.

Хочемо витратити їх на ремонт однієї із бібліотек, відновлення музичного училища, для розвитку Борщівського краєзнавчого музею. Завдяки коштам з Державного фонду регіонального розвитку вдалося відремонтувати меморіальний музей-садибу ім. Леся Курбаса в Скалаті. Вже й не сподівалися, що буде відреставрований будинок культури в Борщові. А нині залишилося лише закінчити внутрішні роботи, і він знову стане культурним осередком в місті. Не можу не згадати про оновлений будинок культури в селі Августівка Козівського району, який нещодавно відкрили, капітальний ремонт у музеї Молотківської трагедії на Лановеччині. З ним була окрема історія – постійно затікав дах і унікальні експонати були під загрозою знищення. Тепер він отримав нове життя.
Звісно, ми б хотіли зробити більше, однак радіємо з тих невеликих позитивних зрушень. 
  – А що змінилося з появою об’єднаних територіальних громад?
– Ми не знали, як поставляться до нашої галузі новообрані голови. Бо вона потребує чималих коштів. Утім, наші побоювання виявилися марними.
Найбільш затратною є початкова освіта. Приміром, школи мистецтв діють не лише в районі, а й у селах. Є територіальні громади, які складаються з 7-8 сіл, і утримувати школу – величезна стаття витрат, проте жодної не закрили.
Я хвилювався за сільські клуби, думав, більшість припинять своє існування, але ні, навпаки, один ще додався. Приємно, що голови громад дбають про їх ремонт і модернізацію. Задоволений також тим, що при клубах діють колективи, які носять звання народного або зразкового дитячого. До прикладу, у Збаразькому районі діють близько 30 народних аматорських колективів.
– Розкажіть про бібліотечну реформу в області…
– Ми ретельно аналізувати діяльність бібліотек на Тернопільщині. Основна їх проблема в тому, що приміщення не опалюють взимку і відсутні кошти на поповнення бібліотечних фондів. А що таке бібліотека без книжки?!
Основним ідеологом бібліотечної реформи є заступник голови ОДА Юрій Юрик. Задля того, щоб реанімувати бібліотечну галузь, він ініціював відкриття спеціальних пунктів обслуговування, які розміщувалися б у приміщенні сільських рад чи шкіл, де бібліотекарі могли б працювати у кращих умовах. А за рахунок зекономлених коштів можна буде оновити бібліотечний фонд. Передбачено, що такий пункт буде відразу обслуговувати кілька сіл.
Другим етапом буде перекваліфікація працівників будинків культури, які змогли б ще додатково працювати бібліотекарями. Вони отримали б повний оклад (більшість працює наполовину, а то і на чверть ставки – авт.). Третій етап – придбання програми зі створення електронного каталогу, а також ком’ютеризація сільських бібліотек, щоб ми хоч трішки підійшли до європейського рівня обслуговування в районах.
 – Загальновідомо, що Тернопільщина славиться найбільшою кількістю замків і впродовж року там проводять фестивалі. Це дає змогу не лише привабити туристів, а й має величезне культурно-мистецьке значення для краян. Які роботи ведуться у цьому напрямку?
– Уже третій рік поспіль ми проводимо свята замків.  Ініціатором цього є голова облдержадміністрації Степан Барна. Такі фестивалі допомагають не лише зайвий раз привернути увагу до історії цієї пам’ятки, а й підтримувати її  у належному стані.
Перший рік свята замків були дещо подібні. Як правило, вони складалися з невеличкої історичної довідки, виступів аматорських колективів і завершувалися концертами сучасних молодіжних гуртів. Тепер ми змінили вектор: свято замку в Теребовлі має кардинально різнитися від свята замку у Ниркові. Тобто, у Теребовлі зробити формат забав у княжому місті, у Ниркові відтворити польську добу… Фестивалі, прив’язані до якоїсь історичної події, які мають свою автентичність, значно виграють у цьому плані. Наприклад, фестиваль лемківської культури на Монастирищині чи свято борщівської вишиванки відомі на всю країну і збирають тисячі відвідувачів.
 – На вашому столі лежить книжка про трипільську культуру. Нині, до слова, дослідження печери Вертеби в усіх на слуху і це чи не найпопулярніший  туристичний маршрут в області. Що планується тут найближчим часом?
– Вертеба – єдина печера-музей  в Україні. На сьогодні тут проводять багато досліджень науковці з Америки, Японії, Великої Британії. За допомогою ДНК-аналізів  хочуть визначити, хто такі трипільці, чи українці є їхніми нащадками. До речі, київські науковці запропонували внести Вертебу до культурних цінностей ЮНЕСКО.
Печера впорядкована і тут досить комфортно проводити екскурсії. Цього року, 23-24 вересня, у Більче-Золотому відбудеться  перший фестиваль трипільської культури.
– У найближчій перспективі, яких змін ви хотіли б у галузі культури?

• Єдину правильну модель у творчій галузі віднайти неможливо. Потрібне окреме бачення й унікальний підхід. Мені подобається німецький досвід у проведенні масових культурних заходів. Гадаю, нам би варто його запозичити. Наприклад, організувати конкурс на найкращий проект проведення Дня Незалежності. Це сприяло б здоровій конкуренції і розвитку творчих колективів. Потрібно талановитих музикантів, художників, митців підтримувати і стимулювати у роботі. Також залучати меценатів. Словом, працювати є над чим. Загальновідомо: аби досягнути великої мета, потрібно рухатися невеликими кроками, що й намагаємося робити.

 
Спілкувалася Наталія ГАВРІШКО