Герої не вмирають! “На щиті” повертаються до рідної Тернопільщини вірні сини України

Ранньою весною відлетіли зраненими птахами у Вічний вирій.

Поховали захисника у Нетішині

10 березня жителі Чортківського району та Нетішинської громади Хмельницької області віддали останню шану військовослужбовцю, солдату резерву запасної роти в/ч А****, уродженцю селища Заводське Чортківського району, мешканцю м. Нетішин Анатолію ЗЕЛЕНЯКУ (28. 12. 1985 р. н.), який загинув 26 лютого під час виконання бойового завдання від вибухового поранення поблизу населеного пункту Успенівка Покровського району Донецької області.

Світлої пам’яті Анатолій був працьовитим, небагатослівним, сором’язливим, дружелюбним чоловіком, який після закінчення школи у родинному селищі, здобув професію маляра-штукатура у Чортківському професійному училищі. Згодом переїхав разом з мамою у Білобожницю, що на Чортківщині. Після смерті матері єдиною рідною людиною стала для нього тітка Світлана, мамина сестра, яка проживає в Нетішині і в грудні 2022 р. він переїхав до неї.

Поховали захисника у Нетішині.

Щиро співчуваємо тітці Світлані, яка у листопаді минулого року навіки попрощалася зі своїм сином – воїном-захисником, а також сестрі Олені, брату Миколі та усім близьким…

Вічна слава і пам’ять Герою!..

Серце перестало битися внаслідок важкої хвороби

11 березня  жителі Тернопільської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, старшого солдата військової частини А**** Сергія Володимировича САВУ (21. 10. 1984 р. н.), серце якого перестало битися 7 березня у Тернополі внаслідок важкої хвороби, з якою він мужньо боровся до останнього подиху.

Світлої пам’яті Володимир захищав Україну від жовтня минулого року. Учасник боїв на курському напрямку, де отримав поранення. Лікувався у Києві та Тернополі. Воїна згадують як життєрадісного та щирого чоловіка, який завжди був готовий прийти на допомогу.

Поховали захисника на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища.

Щиро співчуваємо родині, близьким і побратимам…

Вічна шана і пам’ять Герою!..

Поховали у Кам’янці-Подільському

11 березня жителі Кам’янець-Подільської та Іване-Пустенської громад віддали останню шану військовослужбовцю, уродженецю с. Залісся, що на Борщівщині, мешканцю м. Кам’янець-Подільський Олегу Ярославовичу ДРОЗДОВСЬКОМУ (10. 02. 1986 р. н.), який загинув 7 березня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Удачне Покровського району Донецької області. 

Друзі та знайомі світлої пам’яті Олега згадують його як добру, щиру людину. Висловлюють співчуття його матері вчительці Заліської ЗОШ І-ІІ ступенів Надії Василівні Дроздовській… «Сьогодні невимовний біль стискає груди. Загинув на війні найкращий син, брат, батько і друг Олег Дроздовський… Щирі співчуття родині», – написала Ольга Овчиннікова.

Поховали захисника на Алеї Слави Кам’янець-Подільського міського кладовища.

Щиро співчуваємо рідним, близьким, друзям та побратимам …

Вічна та світла пам’ять Герою!..

Ангелом повернувся до батьківського дому

12 березня жителі Борсуківської громади провели останньою життєвою дорогою військовика, стрільця-помічника гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу військової частини A****, мешканця села Передмірка Віктора Семеновича ГОРОШКА (31. 03. 1977 р. н.), який загинув 24 лютого під час виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Махновка Суджанського району Курської області.

Світлої пам’яті Віктор вважався зниклим від 24 лютого, рідні сподівалися на чудо, але, на жаль, дива не сталося. Захисник був не лише воїном, а й доброзичливим чоловіком, справжнім патріотом, людиною честі та відваги. Воїн залишив у вічному смутку дружину, дітей.

Поховали мужнього воїна у Передмірці.

Щиро співчуваємо родині, близьким…

Вічна честь і пам’ять Герою!..

Поховали у Раю

12 березня жителі Бережанської громади віддали останню шану військовослужбовцю, стрільцю-номер обслуги 3-го аеромобільного відділення 2-го аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А**** Сергію Олександровичу ЦИГАНКОВУ (29. 06. 1988 – 8. 03.2025), який загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Мала Локня Суджанського району Курської області внаслідок артилерійського обстрілу.

Світлої пам’яті Сергій закінчив Бережанську ЗОШ №2. Після школи навчався в Чортківському медичному фаховому коледжі. Після навчання служив у ЗСУ за контрактом, а також працював на підприємствах та в організаціях м. Бережани. З початком повномасштабного вторгнення призваний на військову службу  9 березня 2022 року.

Мужній воїн залишив у вічному смутку сестру.

Поховали захисника на Пантеоні Героїв у с. Рай.

Щирі співчуття родині, друзям та близьким…

Вічна слава і пам’ять Герою!..

Загинув у Запорізькій області

14 березня жителі Бережанської громади віддали останню шану військовослужбовцю, навіднику танкового взводу, танкової роти, танкового батальйону військової частини А****, уродженця села Посухів Миколі Ігоровичу ХАМАРУ (18. 12. 1977 р. – 8. 03. 2025 р.), який загинув під час штурмових дій противника в районі населеного пункту Щербаки Пологівського району Запорізької області.

Світлої пам’яті Микола закінчив Бережанську ЗОШ № 3. Згодом проходив строкову військову службу. Працював на підприємствах та в організаціях м. Бережани, таких як «Агропостач», «Агропромтехніка» та в лісовому господарстві. Призваний до лав ЗСУ 25 травня 2024 року.

Мужній воїн залишив у вічному смутку матір, сестер і бабусю.

Поховали захисника у родинному селі.

Щирі співчуття родині, близьким…

Вічна шана і пам’ять Герою!..

Поховали захисника на Пантеоні Героїв

14 березня жителі Тернопільської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця Володимира Володимировича ГАЙДУКА (8. 08. 1983 р.), який загинув 25 лютого під час виконання бойового завдання у Донецькій області.

Світлої пам’яті Володимир вважався зниклим безвісти з 25 лютого 2024 року.

Поховали захисника на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища.

Щиро співчуваємо родині, близьким і побратимам…

Вічна шана і пам’ять Герою!..

І знову у жалобі Бережанщина 

15 березня жителі Бережанської і Саранчуківської громад провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, старшого стрільця кулеметного взводу стрілецького батальйону військової частини А****, старшого солдата, мешканця Бережан Михайла Степановича ВАРХОЛЯКА (2. 03. 1982 – 10. 03. 2025), який загинув під час штурмових дій противника в районі населеного пункту Щербаки Пологівського району Запорізької області.

Світлої пам’яті Михайло народився с. Прокурава на Івано-Франківщині, згодом переїхав до с. Літятин, нині Саранчуківської громади. Закінчив Бережанську школу-інтернат. Навчався в Зборівському училищі та Бережанському агротехнічному інституті. Останнім часом проживав у м. Бережани, працював у Бережанській виховній колонії та на пекарні. Мужній воїн залишив у вічному смутку дружину, сина, матір, сестер і племінників.

Поховали захисника на Пантеоні Героїв у с. Рай.

Щирі співчуття родині, близьким…

Вічна слава, шана і пам’ять Герою!..

«Прийшов солдатом, а став командиром…» 

15 березня жителі Тернопільської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, командира батальйону 141-ї окремої механізованної бригади, майора ЗСУ Юрія Петровича КОСТЮКЕВИЧА (3. 03. 1977 р. н.), який загинув 11 березня під час виконання бойового завдання у Донецькій області.

Світлої пам’яті Юрія Костюкевича відзначали державними нагородами, зокрема орденом «За мужність» 3-го ступеня і орденом Богдана Хмельницького. За відвагу і відданість Батьківщині 13 березня захиснику посмертно присвоїли звання майора.

Олена Величанська у соцмережі написала: Юра Костюкевич, воїн, офіцер, я не можу повірити… Він такий самовідданий, щирий і іронічний, а скромність, то його все… Він прийшов до нас у військкомат одним із перших і самий перший, десь через місяць вже написав рапорт на переведення в бойову бригаду. Він прийшов солдатом, а став командиром, він рубався з нечистю просто в окопі під Авдієвкою, бо одразу попав у розвідроту… Памʼятаю як він хвилювався перед похороном загиблого, бо ми поставили його керувати почетом, йому, мабудь, було потім легше в бою, ніж на похованні…Юра, ти ще стільки усього мав зробити!…».

«Він був тим, хто особисто вів бійців у бій. Дев’ять поранень, жодного разу не дочекавшись повного лікування – він щоразу повертався у стрій. Його відвага, рішучість і самопожертва стали прикладом справжнього українського офіцера, який до останнього подиху залишався вірним присязі та своїм побратимам», – йдеться в повідомленні 141-ї окремої механізованої бригади.

Мужній офіцер залишив у вічному смутку дружину, двох синів і доньку.

Поховали захисника на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища.

Щиро співчуваємо родині, близьким і побратимам…

Вічна пам’ять, честь і вдячність Герою!..

Поховали у родинному селі

15 березня жителі Кременецької громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, стрільця-санітара відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини А****, мешканця с. Попівці Олександра Анатолійовича ЛИСАКА (24. 09. 1996 р. н.), який загинув 24 січня 2024 р. під час виконання бойового завдання в Херсонській області.   

Понад рік світлої пам’яті Олександр вважався зниклим безвісти. Довгі дні та безсонні ночі очікування. На жаль, воїн повернувся додому навіки на щиті. У пам’яті знайомих Олександр завжди залишиться щирим, усміхненим, доброзичливим.

Поховали захисника у родинному селі.

Щирі співчуття родині, близьким, друзям…

Вічна шана і пам’ять Герою!..

Понад два роки вважався зниклим безвісти

16 березня жителі Васильковецької громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, водія 2-го автомобільного відділення взводу забезпечення реактивного артелерійського дивізіону бригадної артилерійської групи війсьвої частини А****, мешканця села Крогулець, що на Густинщині, сержанта Зіновія Богдановича БІЛАНА (27. 02. 1966 р. н.), який загинув під виконаннябойового завдання 11 березня 2023 р. поблизу населеного пункту Водяне Покровського району Донецької області.

Світлої пам’яті Зіновій два роки вважався зниклим безвісти. У рідних до останнього жевріла надія. Проте, сподівання не виправдались…

Поховали захисника у родинному селі.

Щиро співчуваємо родині, близьким…

Вічна шана і пам’ять Герою!..

Був відважним і мужнім воїном й, водночас, дуже добросердним

16 березня жителі Тернопільської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця 7-го прикордонного карпатського загону Юрія Володимировича ЮРЕЧКА (1. 11. 1979 р. н.), який загинув 18 грудня 2024 р. під час виконання бойового завдання на Луганщині.

Світлої пам’яті Юрій закінчив ЗОШ № 11 Тернополя, навчався у Тернопільському технічному ліцеї, здобув фах автослюсаря. З початком широкомасштабного вторгнення Юрій приєднався до 6-го прикордонного Волинського загону. Пізніше долучився до комендатури швидкого реагування «Шквал» 7-го прикордонного карпатського загону. Захищав Україну на Житомирщині, Волині, Київщині, Харківщині та Луганщині. На Вовчанському напрямку, у травні 2024 р., під час штурму ворожих сил він першим зустрів окупантів і завдав їм значних втрат, не дозволивши просунутися вперед. Воїн вважався зниклим безвісти від грудня минулого року. Незважаючи, що Юрій був відважним і мужнім воїном, водночас він був дуже добросердним, любив тварин, а особливо кішок.

Роман Зубик написав у соцмережі: «Мій добрий друг та однокласник! Сумую!… Друже, ніколи тебе не забуду і про нашу мрію… Як тільки станеться, то матиме твоє ім’я! Люблю тебе братику! І дякую за все, ти був, і є класним та неповторним! На жаль, другого тебе не буде…».

Поховали захисника на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища.

Щиро співчуваємо родині, близьким і побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!..

Був одним сином у батьків

17 березня жителі Копичинецької громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, мешканця м. Копичинці Богдана Богдановича БЕДНАРСЬКОГО (27. 11. 1992 р. н.), життя якого обірвалося 15 березня.

Світлої пам’яті Богдана призвали на військову службу по мобілізації 26 вересня минулого року. Знайомі згадують Богдана, як дуже доброго, щирого, доброзичливого чоловіка.

Зоряна Вербицька у соцмережі написала: «Боже, яка то добра дитина. Співчуття мамі й татові. Один син у батьків… Бодю, легких тобі хмаринок».

Світлана Яхницька також у соцмережі присвятила захисникові такі рядки: «За тобою плаче  небо, стогне  Яблунівський ліс… Роботящий і старанний, шанувала вся рідня. Та прийшла біда незванна, усі знали що війна… Всі молилися  за сина і за наше ЗСУ, та війна  навік забрала, не сказала лиш чому???».

Щиро співчуваємо рідним та близьким воїна…

Вічна і світла пам’ять Герою!..

Загинув на Донеччині

17 березня жителі Бучацької громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, стрільця-помічника гранатометника 3-го механізованого відділення, мешканця с. Звенигород Ігоря В’ячеславовича ПРИБУЛУ (25. 10. 1980 р. н.), який загинув 13 березня поблизу населеного пункту Надіївка Покровського району Донецької області.

Зеновій Пеньонжик у соцмережі написав: «Вічная пам’ять… Смертю Героя… Ігор… внук вояка гренадерської дивізії «Галичина» Михайла Прибули, засудженого комуносатанистами до каторжного табору гулаг-ссср…».

Поховали воїна у рідному селі.

Щиро співчуваємо родині, близьким, друзям…

Вічна слава і пам’ять Герою!..

Відійшов у засвіти під час лікування важкого поранення

17 березня жителі Збаразької громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, солдата, мешканця Збаража Миколу Любомировича ПАСТУШЕНКА (9.12. 1973 р. н.), який відійшов у засвіти 15 березня під час тривалого лікування.

Світлої пам’яті Микола народився у с. Нижчі Луб’янки, що на Збаражчині, він був висококваліфікованим електриком, майстром на всі руки, який працював за фахом на підприємствах району та у власній домівці. На війну був призваний у березні минулого року, а вже влітку, виконуючи бойове завдання поблизу Торецька, отримав важке поранення, яке вилікувати не вдалось… Родина, друзі, знайомі пам’ятатимуть його як доброго батька, чоловіка, сина, товариша.

Мужній воїн залишив у вічному смутку дружину, доньку та сина…

Щиро співчуваємо рідним і близьким…

Вічна слава і пам’ять Герою!