29.01.2023 01:14

Повідомити про новину

Поширити:

Яким був футбольний 2022-й рік для України? Драматичним? Зібганим? Кочівним? Просто божевільним?

Кожен з цих невеселих епітетів може бути доречним, і за кожним стоїть оте страшне слово – війна. Вона має властивість перемелювати людські долі, брутально порушувати звичне життя, одним з атрибутів якого завжди був футбол. Спробую виокремити ті з подій року, що відходить, які, на мою суб’єктивну думку, є найважливішими як у позитивному, так і негативному аспекті.

Збірна України: Провал? Невиконання завдання? Випадковість? Закономірність?

Зайве казати, що для багатьох українців, в тому числі й тих, хто у лавах ЗСУ бореться з російськими ординцями, футбол є хоч якоюсь розрадою.  Про свій обов’язок перед ними не раз згадували і гравці збірної, запевняючи, що докладуть усіх сил для того, щоб пробитися на Кубок світу.  Однак це важко зробити, коли у матчі з цілком посереднім Уельсом не завдати жодного удару в площину воріт суперників.

Не вдалося перемогти і в групі Ліги націй – шотландці, які явно не є майстрами хапання зірок з неба, переконливо довели свою перевагу вдома (3:0), а на своєму (тобто, польському стадіоні) наші збірники виявили прикру безпомічність (0:0). Вердикт тренеру О. Петракову: завдання не виконав. Уже в березні – старт кваліфікації до Євро-2024, і матч не з будь-ким, а з Англією, а питання з головним тренером збірної досі не вирішене. Зате, як у нас ведеться, не бракує чуток, пліток і напускання туману…

Відлучення збірної Росії та російських клубів від змагань під егідою ФІФА та УЄФА

Слід віддати належне керівництву світового і європейського футболу – вони оперативно відреагували на російську агресію в Україну. До того ж, учасники play- off за потрапляння на Кубок світу в Катарі – збірні Польщі, Чехії та Швеції – відразу ж шарахнулися від Росії, як від прокаженої, заявивши, що грати з нею не будуть. Обійшлися в попередньому і в новому сезоні без росіян і Єврокубки. Через це російські футболісти змушені бовтатися у власних ночвах, а їхня збірна – відточувати майстерність з таким кваліфікованим суперником, як команда Туркменії. Все це змушує нині російський футбольний союз серйозно розглядати питання переходу з УЄФА  до Азіатської конфедерації футболу, деяких з членів якої важко здивувати варварством…

Виступ “Шахтаря” в груповому турнірі Ліги чемпіонів

Коли  стали відомі суперники гірників у групі – “Реал”, “Лейпціг”, “Селтік” – подумалося, що підопічним україномовного хорвата І.Йовічевіча нічого не “світить”. Тим більше – без звичного засилля бразильців у складі. Однак несподівані 4:1 на виїзді з “Лейпцігом” змусили повірити у тренера і його команду. Гідне  протистояння “Реалу” (1:2 в Мадриді й 1:1 у Варшаві, з прикрим голом, пропущеним перед самісіньким фінальним свистком) налаштовувало на думку про можливість виходу play-off  Ліги чемпіонів, але 0:4 від “Лейпціга” на формально домашньому полі вилив на ці мрії  відро холодної  води. Тепер в 1/16 Ліги Європи на “Шахтар” чекає  французький “Ренн”, який не мав проблем у груповому турнірі з київським “Динамо”. Залишається сподіватися, що І.Йовічевіч і його команда зможуть довести “жабоїдам”, що через нинішні біди України її футбол не зовсім підупав…

Лідерство “Дніпра-1” в УПЛ

“Шахтар” і “Динамо” – таким був практично незмінним лідерський тандем в українському футболі. Про бажаність появи “третьої сили” говорилося віддавна; якийсь час на цю роль претендував “Металіст”, але вкотре довів, що це таке – бути забавкою олігарха. Нині не надто популярний у Дніпрі “Дніпро-1” (тамтешня футбольна публіка не схильна вважати команду наступницею колишнього “Дніпра”, який фактично знищив ще один відомий олігарх) лідирує в УПЛ з відривом у 5 очок від найближчого переслідувача, здолавши в першому колі головних суперників (“Динамо” – 3:0, “Шахтар” – 2:1), а його почесний президент Юрій Береза вже обережно поглядає у бік Ліги чемпіонів. Багато залежить, продадуть чи не продадуть у зимове міжсезоння забивного форварда Довбика. “Сторгувати” його начебто збираються ще з минулого року, але наразі – більше на рівні тих же чуток…

Пристрасті навколо УАФ

Хто сказав, що навіть під час війни в нас перестануть займатися взаємним поборюванням, полюванням на усілякі “ласі шматочки” і традиційним обпльовуванням конкурентів? Такі речі мають властивість супроводжуватися несподіваною появою людей в уніформі (чи в цивільному) і з ордером на обшук. На кшталт того, що відбувся в будинку президента Української асоціації футболу (УАФ) Андрія Павелка. Той одразу ж заявив, що все це робиться з метою його усунення з посади керівника УАФ, і що “відбувається атака на український футбол як ззовні, так і з середини”. Здебільшого усміхнений на публіці Андрій Васильович якось примудрився налаштувати проти себе доволі багатьох людей. Їхню думку узагальнив відомий журналіст і коментатор Ігор Циганик. “Від керівництва УАФ лунає “якби не ми, то…”, і розпочинається шантаж із ЧС-2030 (одним з претендентів на проведення якого є Україна – І.Д.). Погрозами про можливу втрату ЧС Павелко фактично шантажує владу та країну. Не на нього тиснуть – він тисне. І тримає у заручниках український футбол. До корупційного терору додався ще й інформаційний. Здирникам самі знаєте, де місце. І, здається, він до того близько”, – написав Циганик у твіттері.

Наразі ж Печерський суд обрав діючому президенту УАФ Андрію Павелку запобіжний захід у вигляді арешту на 2 місяці з можливістю внесення 9 мільйонів 880 тисяч гривень застави. За нею, як можна здогадатися, справа не забарилася…

Автор: Ігор ДУДА

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.