Думка. Чому Україна пробуксовує

Я людина похилого віку, яка цікавиться історією й політикою майже 80 років. Нині я важко переживаю за великі втрати серед кращих військовиків, що є багато втрат і каліцтв серед мирного населення України. І якщо у зовнішній Україна має певні досягнення, то у внутрішній політиці через необ’єднаність політичних еліт та й суспільства загалом – маємо значну корупцію, колаборацію,  злочинність і найприкріше те, що вона поширюється серед підлітків.

У таких складних умовах, у яких знаходиться Україна треба вести дискусії між владою і елітами, між владою і народом. Бо навіть ідеальна влада, яка зовсім не опонується опозицією, деградує і веде до кризи у сіспільстві.

На мою думкую, в першу чергу повинна вестися дискусія між фракціями Верховної Ради України (ВРУ). За даними ЗМІ 50 народних депутатів від партії «Слуга Народу» втратили мандати, тому для прийняття необхідних законів (потрібно понад 226 голосів), партія ввлади у ВРУ залучає «голоси» колишніх антиукраїнських партій, а не державницької опозиції, зокрема таких як «Європейська солідарність» чи «Голос».

П’ятть років я не знаю прізвищ народних депутатів від Тернопільщини, бо вони офіційно не приїжджають і не виступають, звітують перед громадами. Останні роки висока влада в Києві говорить про швидке завершення війни і про вибори, але як бачимо війна продовжується і ще триватиме невідомо скільки. І навіть якщо почнуться дипломатичні переговори, то вони будуть складними і завершаться нешвидко.

Ще щодо московської церкви. Служба Безпеки України повинна слідкувати за її діяльністю і діяти жорстко, так, як росія відноситься до українських церков в московії і на окупованій українській території. З іншого бокуукраїнська влада має все робити для того, щоби громадяни України зрозуміли, звідки появилась московська церква в Україні і не підтримувати її. Ми прийняли християнство із Константинополя у 988 р. і українська церква була самостійною 700 років до 1686 року, коли Київську митрополію насильно приєднали до Московської держави.

Можли варто й короткі знання про нашу церкву ввести в програми освіти середньої школи, коледжів і вищих навчальних закладів, і дати дітям знання, як з’явилась Московська церква в Україні.

Стосовно злочинності серед малолітніх, то на мою думку, тут більше винна система освіти. Якби ми мали 34 роки постійно патріотичних і перспективних міністрів освіти і науки, то у нас вже було би сформоване молоде покоління патріотів України. Але в нас був і Дмитро Табачник… Та й останні два роки міністром освіти був С. Шкарлот, якого змінили лише під впливом громадськості. Позитивним є те, що три роки тому ВРУ прийняла закон про визнання пластового руху та особливості його державної підтримки, бо у «Пласті» діти проходять патріотичне, фізичне і духовне виховання, з них виростають ідейні патріоти. Але, нажаль, це рішення не брало масштабного й позитивного розвитку у сфері нашої освіти і виховання.

Додатковим елементом виховання учнівської і студенської молоді вважаю покази для них документальних фільмів про сучасну війну, що б вони могли деиальніше зрозуміти, що то за війна, за території чи за українську історію і духовність… І таких документальних стрічок є багато. Їх постійно показують в Києві, Польщі і Німеччині, але дуже мало в інших областях України. Звичайно, що демонструвати їх необхідно у безпечних кінозалах.

Важливим заходом на мою думку має бути скорочення інформаційного марафону і надання ефіру державницькій опозиції («Європейська солідарність», «Голос»).

Загалом об’єднуватися нам необхідно на основі рідної мови, української історії і духовності. Це прискорить наш вступ в європейську спільноту.