Драма буття: після померлого нікому спадкувати. Тоді за справу береться територіальна громада

Деякі люди живуть непомітно, так і згасають, анітрохи не збентеживши світ. Були та й нема… У старості та хворобах амбіцій дедалі менше. Непомітно пішла у засвіти і 82-річна тернополянка. Ніхто не знає, від чого вона померла, якими були її останні дні та години. Лиш коли під’їзд заполонив їдкий дух, мешканці спохопилися й згадали, що одинока сусідка давно не виходила на вулицю. Й викликали поліцію. Суттєві гнилисті зміни тіла завадили експертам встановити, від чого саме померла жінка, але зробили висновок: слідів насильницької смерті немає.

Минув рік, ніхто не претендував на спадок – квартиру покійної. Відтак Тернопільська міська рада звернулася до суду про визнання спадщини відумерлою. Виявилося, колись жінка укладала заповіт на квартиру, але передумала, і у 2003 році скасувала цей заповіт. Суд задовольнив позов – квартира відійшла у власність територіальної громади.

З родичами варто спілкуватися – тоді спадок не пропаде

Ще один приклад. У 2012 році померла тернополянка у віці 85 років, наступного року помер її 60-річний син. З цього часу квартира пустувала – накопичився борг за комунальні послуги – понад 150 тисяч гривень. Житло теж забрали у комунальну власність.

Такі випадки в області  – не рідкість. Якщо спадкоємці не зголошуються, спадщина у судовому порядку визнається відумерлою. Подумалося: зараз війна, багато людей повиїжджали, й іноді обставини складаюся так, що про смерть родича нікому повідомити або ж людина за кордоном немає можливості зголоситися як спадкоємець. То невже «все пропало»?

Законом передбачено: якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі ж продажу такого майна спадкоємець має право на грошову компенсацію. Отже, шанси є. Фахівці наголошують: не варто допускати до таких ризиків – родичами варто цікавитися, спілкуватися з ними, тоді спадок не пропаде.

До шостого коліна

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у законі.

Цивільним кодексом передбачено п’ять черг спадкування за законом, які закликаються до спадкування почергово.

При цьому право на спадкування кожною наступною чергою спадкоємців за законом настає при відсутності спадкоємців попередньої черги або при неприйнятті ними спадщини або відмови від її прийняття, а також у разі, коли всі спадкоємці першої черги усунені від права на спадкування.

Насамперед право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, другий з подружжя та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

У п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Також у п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

Як спадкують «солом’яні» чоловічки?

Не завжди вдається людям доказати кровну спорідненість із спадкоємцями. Так, судилася за спадок – квартиру у Тернополі – жінка, яка стверджувала, що є двоюрідною племінницею покійної. Однак документально довести це не змогла. І квартира перейшла у власність Тернопільської громади.

Нерідко предметом судового розгляду стають спори про спадок, на який претендують люди, наполягаючи, що є спадкоємцями четвертої черги. Це коли після смерті особи, в якої немає спадкоємців, з’являються «солом’яні» спадкоємці (є в юридичній практиці таке неофіційне визначення), які спадкують право власності на нерухомість згідно із судовим рішенням про факт проживання «спадкоємця» із спадкодавцем протягом п’яти років, а потім цю нерухомість продають. «Солом’яні чоловічки» (від слова – strohmann) чи «дерев’яні голови» (testa di legno) як «штучні» спадкоємці намагаються заволодіти чужою власністю.

У Кременецькому райсуді відмовили у визнанні права власності на спадкове майно жінці, яка стверджувала, що до смерті доглядала свою мачуху, а тому є спадкоємцем четвертої черги. Суд констатував, що одного акту  обстеження житлово-побутових умов проживання позивачки, складеного комісією Шумської міської ради, недостатньо для підтвердження саме факту проживання позивачки однією сім`єю разом із спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини. Такий факт має бути підтверджений сукупністю певних доказів.

Загалом до спадкоємців четвертої черги належать, як це заведено вважати і найчастіше трапляється, не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали із спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки. Необхідно встановити два юридичних факти: проживання однією сім`єю із спадкодавцем; на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Банки ініціюють визнання спадщини відумерлою

Доволі часто звертаються до суду кредитори – якщо спадок по собі залишає боржник. В інтересах кредитора – стягнути борг зі спадку. Обтяжена боргами спадщина – не завжди вигідна спадкоємцям, адже, прийнявши спадщину, вони відповідають за боргами – щоправда, у межах спадкового майна. Буває, що вигідніше її просто відцуратися. Тоді банки звертаються до суду про визнання спадщини відумерлою. Якщо майно перейде у комунальну власність, банки зможуть стягнути борг. Так, у Тернопільському міськрайонному суді задовольнили такий позов акціонерного товариства «Сенс Банк».  Ще у  2007 року  банк надав чоловікові кредит у сумі 20 000 доларів США зі сплатою 13 процентів річних. Предметом іпотеки було нерухоме майно: земельна ділянка для будівництва та обслуговування господарських будівель і споруд, загальною площею 0,19 га, що розташована в селі Мишковичі Тернопільського району. Через кілька років боржник помер, накопичився борг у сумі 30 тисяч доларів. Земельну ділянку ніхто не успадкував, відтак банк звернувся до суду із позовом визнати спадщину відумерлою. Позов задовольнили.

Згадана справа – доволі не конфліктна. Як правило, судові спори між фінансовими установами і спадкоємцями затягуються на роки, а надто, якщо йдеться про багатий спадок – із землі, магазинів, іншого бізнесу.

Ольга КУШНЕРИК