За доброю традицією, вже п’ятий рік поспіль спекотної пори у Надрічному Бережанського району святкують День села.
У полудень, після Божественної літургії в храмі Святого мученика Йосафата, процесія на чолі зі священником зупинилася біля фігури Матері Божої в центрі села. Отець Зеновій Бідула, відслуживши подячний молебень, побажав Надрічному стати центром громади, а сільський голова Володимир Баран наголосив, що День села вже став чудовим майданчиком для єднання й зустрічей сімей і родин, друзів та гостей.
Опісля стартувала спортивно-розважальна частина торжества. Гучно лунала з потужних динаміків легка українська музика. Біля красиво оформленої фотозони збиралися охочі зробити пам’ятну світлину.
Малюки весело тестували оновлений дитячий майданчик. Звичайно, й про атракціони від «HAPPY LAND» ніхто не забував, адже спуститись із високої надувної гірки чи пострибати на батуті, а потім ще скуштувати солодкої вати й морозива, побавитись повітряною кулькою, новою іграшкою чи чудернацьким брязкальцем – справжнє дитяче щастя.
Виїзні торговці пропонували покупцям широкий асортимент усіляких наїдків та напитків: шашлик, ковбаски, картоплю, хот-доги, паніні, піцу, медовуху, пиво, мохіто, квас…
Тим часом юні поціновувачі шашок змагалися за першість. Найкращим став Володимир Музичка, друге місце виборов Олександр Сапач, а третє посів Андрій Мищишин.
Чотири колективи під пильним оком судді-організатора Ігоря Степановича Чорного мірялись силами та майстерністю у волейбольних баталіях. Не було рівних чемпіону спартакіади Тернопілля серед сіл – команді Потуторів. Сільський голова Андрій Люшняк із сином Артемом упевнено вели партнерів – Івана Фангу, Андрія Дуду, Святослава Хичія, Василя Климковського, Андрія Петрушку, Назара Дуду – до безапеляційного тріумфу. Всіх здолали в двох партіях, отримали Кубок і медалі. Другими стали хлопці з Куропатників. А господарі завоювали бронзові нагороди, отримавши звитягу над сусідами з Біща.
На змаганнях з міні-футболу команда Надрічного вдруге поспіль завоювала Кубок та золоті медалі.
Увечері розпочали концерт. Сценарій святкового дійства – продукт праці юного дарування з Шумщини Софії Савчук. Майстерно вносили довершені штрихи організатори заходу Василина Богданівна Павлів і Галина Богданівна Савчук. Під час урочин привітали найстарших сільських жителів – Катерину Миколаївну Горинь та Степана Дмитровича Бича.
Із 75-літтям поздоровили славного земляка, живу легенду Дрищева-Надрічного Василя Дмитровича Савчука – людину, яка ніколи не забуває про рідне село й часто згадує про батьківський край у свої багатогранній творчості.
У Надрічному проживають дві унікальні родини, у яких – чотири повних покоління (прадідусь і прабабуся, дідусь і бабуся, батько й мати, діти). Цієї святкової днини відзначили сім’ї Михайла Дмитровича та Ярослави Петрівни Баран, Василя Петровича та Степанії Петрівни Харабів.
Цього святкового дня теплими словами згадали і наших захисників. Під удари метронома хвилиною мовчання вшанували загиблих односельчан у буремні роки світових воєн. Відзначили й синів Надрічного, які несли службу в зоні проведення АТО й Операції об’єднаних сил: Миколу Бича, Романа Білика, Володимира Бояновича, Степана Дидика, Михайла Кондрата, Ігоря Лещишина, Олега Лупиніса, Володимира Підлужного, Андрія Сороку, Дмитра Сороку, Михайла Ференца, Назарія Швеця.
Жоден цікавий момент торжества не оминув об’єктив відеоблогера Арсена Недільського.
Спонсорами Дня села вчергове стали Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона» та приватний підприємець Ігор Вдовин.
Надрічнянський сільський голова Володимир Васильович Баран цієї святкової днини видав понад дві сотні грамот. У своєму виступі він подякував усім, хто будь-яким способом долучився до цього масштабного дійства, побажав усіх благ і гараздів. До третьої ранку люди різного віку чи не з усіх куточків району продовжували відпочивати – танцювали під ритми музичного гурту «Доля». А через рік Надрічне відзначатиме 600-річчя!
Фінальна пісня на завершення дійства була знаковою:
«І все буде добре для кожного з нас,
І все буде добре, настане наш час…»
Тетяна БІДЗІЛЯ
Leave a Reply