Постать митрополита Андрея Шептицького в історії українського народу і його культура займає непересічне місце. 44 роки він вдало вів через шторми і бурі корабель УГКЦ. На різних етапах суспільно-політичного процесу першої половини 20 ст. він, як глава Церкви проявив себе мудрим і далекоглядним політичним діячем, меценатом української культури і високоморальною людиною, що заслуговує на святість.
У газеті «Свобода» від 14 травня 2025 р. опублікована стаття «Вірний провідник українського народу», в якій висвітлено діяльність митрополита Шептицького в різних сферах. У цій статті хочемо розповісти про сторони діяльності, що маловідомі, звідки витоки українського Мойсея, де він черпав наснагу для своєї діяльності.
Народився А. Шептицький 29 липня 1865 р. в селі Прилбичі на Львівщині у сім’ї графа Івана Шептицького. Це була українсько-польська родина. При хрещенні йому дали ім’я Роман-Марія-Олександр, а Андрей – чернече ім’я. Предками графа Івана Шептицького – посла до австрійського парламенту були галицькі бояри відомі з часів короля Данила та його сина Лева. В 1284 р. Лев подарував їм великі земельні ділянки. Відомі дві лінії в роді Шептицьких – з Шептиць і Угерців. З незалежних суспільно-політичних причин український боярський рід Шептицьких прийняв католицизм і латинський обряд.
З роду Шептицьких вийшло чимало відомих діячів католицької та греко-католицької церков. Два з них у 18 ст. носили титул митрополитів Київських і всія Русі. Атаназій Антоній (1715 р.) і Лев (1748-1779) Про своїх предків-українців Роман дізнався від свого батька. Один із предків Варлаам Шептицький, стверджуючи старовитість українського роду Шептицьких, писав: «Ми такі старі, як стара Русь і віра Христова в ній».
Будучи уже Станіславівським єпископом у посланні до духовенства «Наша програма» (1899 р.) він стверджував: «…Я українець з діда-прадіда. А церкву нашу та й святий наш обряд полюбив я цілим серцем, присвятивши для божої справи ціле життя».
В сім’ї Шептицьких було семеро синів: Степан і Юрій померли в дитячому віці, Казимир (в чернецтві Климент), Роман стали духовними особами, Станіслав – польський генерал, що був противником українства, Олександр і Лев були поміщиками. Лева разом з дружиною розстріляли у вересні 1939 р. в Прилбичах енкаведисти, а Олександра в 1940 р. в Замості розстріляли гестапівці. У спогадах «Молодість і покликання о.Романа Шептицького» його мати графиня Софія розповідає про Романа, що він з молодих років мав прихильність до українців, з дитинства мріяв стати священником.
Корисною була поїздка Романа Шептицького до Києва в 1887 р. Він там зустрівся з В.-Б. Антоновичем – відомим українським археологом і етнографом, істориком М.Грушевським. Це все дало основу для української позиції Шептицького. Після закінчення навчань отримав наукові ступені доктора права, теології та філософії.
У 1886 р. відвідав Рим, де був на аудієнції у Папи Римського Лева XIII. Отримавши нарешті благословення у батьків, 28 травня 1888 р. вступив до монастиря оо. Василіян у Добромилі, у чернецтві прийняв ім’я Андрей. 22 серпня 1892 р. в Кристинопільському василіянському монастирі єпископ Юліан Пелеш висвятив його на священника.
20 липня 1896 р. А. Шептицький став ігуменом Онуфрієвського монастиря оо. Василіян у Львові, де через рік створив журнал «Місіонар Пресвятого Серця Ісусового». Імператор Франц-Йосиф I 2 лютого 1899 р. іменував А.Шептицького Станіставівським єпископом, а Папа Римський Лев XIII затвердив це рішення. Після смерті Митрополита Юліана Куїловського Папа Римський Лев XIII 17 грудня 1900 р. іменував Андрея Шептицького Митрополитом Галицьким і Львівським. Інтронізація відбулась у соборі св.Юра у Львові. Будучи главою УГКЦ розвивав монаше життя. У 1901 р. заснував монастир Студійського правила, 1913 р. запросив з Бельгії чин Редемптористів, які прийняли східний обряд і створили гілку в УГКЦ, у Львові його стараннями збудована церква Андрія Первозванного. Опікувався жіночими згромадженнями сестер: Пресвятої родини, Студиток милосердя, святого Вікентія, святого Йосифа, священномученика Йосафата. В 1928 р. засновано греко-католицьку Академію, клопотаннями до чехословацького уряду врятував Українську господарську Академію в Подєбрадах.
Митрополит Андрей опікувався сиротинцями, на які передав 1 млн. доларів. І перше, що він зробив як пастир, – почав закладати читальні «Просвіти», бо вважав, що темний люд легко обманути. Закладав по селах Братства тверезості. Великою справою було будівництво «Народної лічниці» у Львові. Релігійно-церковна діяльність Андрея Шептицького оздоровила і зміцнила греко-католицьку церкву. В посланні «До української віруючої православної інтелігенції» (1942 р.) він про це писав: «Низкою малих змін, а в останніх рішеннях Апостольського престолу ми повернулися в обрядах Літургії до звичаїв нашої Церкви 16-17 ст., які були звичаєм Київської Церкви».
Його соціально-економічні заходи відповідали інтересам народу, а культурно-просвітницька діяльність була скерована на піднесення моралі й духовності. Працював Митрополит Андрей на просвітньому, гуманітарному, політичному полі. Усіх справ його діяльності і не перерахувати.
І ще одну проблему варто підняти. Зупинимось на питанні про звання «Праведника народів світу» для митрополита Андреія Шептицького. Після 2-ї світової війни «Праведниками народів світу» іменують тих, хто в роки війни допомагав рятувати євреїв. На медалі викарбувано: «Той, хто врятував одну душу, врятував світ».
У 1953 р. за рішенням кнесету (парламенту) Ізраїлю створено спеціальний орган, який надає звання «Праведника народів світу», людям, які рятували євреїв під час війни і надає їм це почесне звання – це «Яд Вашем» (Пам’ять), який розташований в Єрусалимі.
Врятовані євреї надсилають до «Яд Вашему» свої свідчення про рятівників заяву-свідчення, яку підтверджують два свідки. Після проголошення Незалежності України «Товариство єврейсько-українських зв’язків» передало до 1993 р. до «Яд Вашему» понад 400 свідчень про українців-рятівників євреїв. У числі перших звання «Праведників народів світу» в Україні отримали греко-католицькі священники – ігумен Студитського монастиря Климентій Шептицький (чомусь його плутають з іменем Митрополита Андрея) та о.Марко Стек. Їм це звання надав «Яд Вашем» в 1995 р. Митрополит Андрей Шептицький засуджував антисемітизм, був одним з небагатьох церковних ієрархів, що виступили проти нищення євреїв, надавав притулок євреям. Шептицький врятував тисячі євреїв, в т.ч. від 300 до 400 дітей. За його вказівкою у церквах та монастирях УГКЦ перебували євреї, а за таке німці розстрілювали. Тут варто згадати о.Омеляна Ковча, який врятував від 600 до 1000 єврейських дітей, за що німці заслали його в концтабір Майденек, де він загинув.
Але ні митрополит Андрей Шептицький, ні о.Омелян Ковч не удостоєні звання «Праведника народів світу».
Митрополиту Андрею чотири рази «Яд ВАшем» відмовив. Вперше у 1964 році. Тоді головний рабин військово-повітряних сил Ізраїлю Давид Кахане (у війну врятований митрополитом рабин Львова) звернувся до «Яд Вашему» з пропозицією надати митрополиту «Праведника народів світу». Д.Кагане писав: «Андрей Шептицький повинен дістати від жидів (євреїв) почесне ім’я «Князь Праведників». Я присягаю на Біблії, що граф Шептицький був одним із найбільших в історії всього людства гуманітарних чоловіколюбців і найкращим приятелем жидів (євреїв)… І якщо митрополит готовий був ризикувати життям власним, своїх священиків, монахів і монахинь, то робив це винятково з мотивів шляхетного християнства, приязні до єврейського народу і почуттям національної гідності». Але втрутилися совєтські спецслужби і дипломати, тому розгляд питання відклали.
В 1984 р. Давид Кахане знову звернувся до «Яд Вашему». Але тут знову втрутились політики. З Москви терміново надійшли «викривлені матеріали» (81-річному Давиду Кахане сказали таке: «Ми розуміємо, що митрополит Шептицький врятував вас від смерті, як і врятував і багатьох інших євреїв. Ми розуміємо бажання гідно вшанувати його пам’ять. Але подивіться ширше на проблему. Він не звичайний українець. Він і мертвий продовжує відігравати важливу політичну роль. І Д.Кахане склав зброю і заявив, що ніколи не зробить такого, що могло б зашкодити державі Ізраїль» – процитовано за книгою знання Ж. Ковби «Людяність у безодні пекла», 1998 р.).
Подібна ситуація повторилась утретє в 1994 році. Вороги України, в першу чергу московські агенти, організували у Єрусалимі показ фільму «Огидне обличчя свободи», в якому зведено наклеп на українців, які нібито з німцями розстріляли у Львові в 1941 р. євреїв. І втретє було відмовлено у наданні «Праведник народів світу» А. Шептицькому.
В 2020 р. сталася уже четверта відмова. 21 січня 2020 р. головний рабин Києва Може Асман звернувся до «Яд Вашему» із проханням надати митрополиту Шептицькому звання «Праведника народів світу». Через кілька місяців «Яд Вашем» відмовив через те, що крім свідчень євреїв, яких він урятував, є свідчення євреїв, що Шептицький вітав прихід німців 1941 року, які вбивали євреїв.
Розглянемо ще беатифікаційний процес митрополита Шептицького. Цей процес розпочато 5 грудня 1958 р. З 2014 р. ми вже називаємо митрополита Андрея праведним. Адже Папа Римський Франциск підписав декрети, які підтверджують геройськість чеснот Андрея Шептицького. Це один із завершальних заходів у беатифікаційному процесі. Залишається чекати, коли цей процес закінчиться. Ще Папа Римський Іван Павло II казав: «Сподіваємося одного дня побачити його (митрополита) у славі святих».
І на закінчення. Митрополит Андрей автор 11 молитов, більшість з них за український народ. Процитуємо слова із молитви: «Молитва за український нарід: «…з любов’ю до нього, а радше любові до Тебе наш Боже благаємо: прости йому всі провини, поправ всі його злі нахили, а скріпи добрі нахили; змилосердися над ним у всіх його потребах. Борони його перед усякою кривдою й несправедливістю ворогів. Зливай на нього безнастанно твоє щедре благословення».