Бій під Крутами: героїчний подвиг студентів, який не можна забувати

29 січня 1918 р. українці стримали наступ ворога на Київ, виявивши жертовність і героїзм заради незалежності України. Минуло понад сто років, а ми знову змушені обороняти власну незалежність ціною людських жертв.

Коли українські війська  під натиском більшовиків відступили до станції Крути, на їх підтримку було скеровано  біля 400 юнкерів – старшин і курсантів Першої української військової школи ім. Б. Хмельницького, більшість з яких на той час уже мали бойовий досвід, а також  бійці Куреня Смерті – добровольчого підрозділу, сформованого з вояків, які повернулися з Першої світової війни. До них приєдналися ще 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Глухова.

Із Студентського (Помічного) куреня Січових Стрільців, серед яких були добровольці із числа студентів Університету Св. Володимира, новоствореного Українського народного університету, старшокласники 2-ї української ім. Кирило-Мефодіївського братства гімназії та учні з інших навчальних закладів Києва, під Крутами опинилася лише одна сотня, за різними даними, – від 114 до 130 бійців. Їх поставили на найбільш безпечну ділянку оборони, а наймолодших лишили в резерві.

Загалом в бою під Крутами з українського боку налічувалося біля 500 захисників і 20 старшин.

Близько шести годин тривав бій з переважаючими силами російських військ, загальною чисельністю близько 4800 осіб.

Після запеклого багатогодинного бою, скориставшись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які перебували у резерві, під час відступу потрапили у полон. Наступного дня вони були розстріляні або замордовані. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом заспівав «Ще не вмерла Україна», і решта підтримали спів. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Утрати українських військ у бою за Крути становлять 70–100 загиблих, за сучасними підрахунками. Серед них – 37–39 вбитих у бою та розстріляних студентів i гімназистів.

Втрати бiльшовицьких військ біля Крут були значними, сягали тільки вбитими 300 вояків.

На похоронах звучали промови Грушевського та інших державних діячів, і тоді героїв Крут вперше порівняли зі спартанцями. Мовляв, 300 українських вояків стали на захист Батьківщини і всі як один загинули – що, звичайно, не відповідало дійсності. Але саме ця аналогія закріпилася в історичній літературі.

Вшанування

У Галичині культ героїв Крут поширився серед пластової молоді, яка в 1926 р. створила курінь старших пластунів ім. Бою під Крутами.  У другій половині 1920-х рр. Союз української націоналістичної молоді впровадив своєрідний культ трьохсот студентів-героїв, які загинули біля Крут, захищаючи Батьківщину від московських більшовиків. У річницю цієї трагедії кожен студент голодував, а заощаджені гроші віддавав на допомогу ув’язненим товаришам по боротьбі. Він швидко набув поширення серед тернопільської молоді, а згодом у селах краю. Бій поблизу Крут використовували як приклад для героїчного виховання своїх вояків ОУН та УПА. На Тернопільщині у 1930-х рр. у січні вшановували їхню пам’ять, хоча польська влада неодноразово намагалася цьому перешкоджати. З матеріалами та документами про ці події, зокрема про вшанування (міста: Підгайці, Копичинці, села: Великі Гаї, Нове Село, Добромірка та ін.) ви можете ознайомитися в Державному архіві Тернопільської області.

В радянській Україні про героїв Крут намагалися забути, могили на Аскольдовій горі було знищено. Після цього вшанування відбулося тільки 29 січня 1991-го року, причому, коли на місці колишнього пам’ятника встановлювали березовий хрест, місцеві мешканці навіть не розуміли, про яку подію йдеться. А вже коли героїв Крут почали вшановувати на державному рівні – аж у 2004-му – той бій став однією з основних подій національної пам’яті українського народу.

Крутянці та Тернопільщина

На Тернопільщині у с. Горинка, що на Кременеччині народився герой Крут Микола Лизогуб, якого розстріляли більшовики. Мати Миколи, Єлизавета, не змогла знайти тіло свого сина. Вона тужила за ним усе життя і скаржилася, що навіть не поховала дитину за християнською традицією.

Учасником бою поблизу Крут був син міністра охорони здоров’я уряду УНР, дипломата, уродженця с. Біла Чортківського району Євмена Лукашевича, науковець, публіцист Левко («Крутянець», «Юрій Тернопільський»; помер у 1982 р. у Чехії), народився у с. Мшанець на Теребовлянщині, де душпастирював (1875–1912) його дідусь Кирило.

Ще про одного нашого земляка із Ласківців, що на Теребовлянщині, Стефана Апостола згадує краєзнавець, літературознавець Михайло Ониськів у документальній поемі «Ласківці».

За деякими даними, біля станції Крут загинув і доброволець армії УНР, житель с. Суходіл, що на Гусятинщині, М. Стефанів (1897–1918).

Серед похованих на Аскольдовій могилі були й такі, які перебували на території Тернопільщини, зокрема уродженець Івано-Франківщини Микола Корпан, який навчався (1910–1914) у Бучацькій гімназії, Олександр Попович – у 1916 р. проживав у Бережанському повіті. Також були учасниками військових дій на Тернопільщині Семен Лощенко, Гнат Мартинюк, Василь Дзюблик, Марко Безручко, Леонід Буткевич, Сергій Горячко, Михайло Михайлик та ін.

Уродженець с. Мишків, що на Заліщанщині, письменник, журналіст, громадський діяч Данило Чайковський (Семен Збаразький) видав у Німеччині в 1958 р. історичний нарис «Крути». Скульптор, уродженець с. Супранівка Підволочиського району Богдан Гірний створив композицію «Пам’яті студентів, які загинули під Крутами» (1996).

Загалом від часу проголошення незалежності України на Тернопільщині опубліковано понад 30 художніх творів, присвячених крутянцям. Щороку у нашому краї організовують урочисті заходи на честь вшанування полеглих героїв Крут.

Уроки та висновки

Бій біля Крут став успішною оборонною операцією, оскільки зупинив ворога на кілька днів. Це дало змогу представникам УНР підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу, що означало визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин. Сміливість та жертовність учасників бою стали прикладом для майбутніх поколінь захисників України. З ними порівнюють захисників Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому героїв Крут називають першими кіборгами. І найважливіше: бій поблизу Крут вкотре засвідчив, що державність без армії неможлива.