Доброволець тернопільського батальйону «ТОР» отримав поранення на фронті

Боєць батальйону «Карпатська січ» колишній депутат-націоналіст Андрій Стукало отримав п’ять куль під час перестрілки з ворожою диверсійно-розвідувальною групою. Чотири стримав бронежилет, а п’ята розтрощила ключицю і «прошила« легеню.

На повне відновлення потрібен рік часу, та воїн сподівається повернутися в стрій швидше. Військовий вишкіл пройшов у Тернополі, в добровольчому батальйоні Тернопільської обласної ради  «ТОР».

Як почувається солдат після семи тижнів лікування і що відчув у мить поранення — далі у матеріалі “20 хвилин”.

Не було ані шоку, ані стресу

Лінія розмежування на Сході. Ніч проти 30 вересня. За метрів 30-ть від спостережних пунктів 49-го окремого стрілецького батальйону «Карпатська січ» хлопці помічають ворожу розвідку, так звану ДРГ (диверсійно-розвідувальну групу), і починається перестрілка.

Ми були на спостережних пунктах, вони — хотіли «рознюхати» ситуацію, — пригадує Андрій. —Було темно, видимість — до 20 метрів, а вони були на відстані 30-ти. Специфіка їх така, що вони мають зайти і вийти непоміченими. Зрозумівши, що наткнулися на нас, у стрілянині почали відступати.

У бою Андрій відчув поштовхи і спалахи в ділянці живота, не надавав цьому значення, казав, що не розумів, що відбувається. Це були кулі, які відбивав бронежилет. Андрій не відразу зрозумів, що вони йому зламали чотири ребра. Відчув лише п’яту кулю, яка залетіла над «бронеком» в ліве плече, розтрощила ключицю, пошкодила підключичну артерію, зачепила нерв, що відповідає за функціональність руки, та вразила легеню.

Коли куля мені потрапила в бронежилет, я не відразу зрозумів, а коли в плече — впав на спину, кинуло в піт, вмить відчув велику слабкість, сухість у роті, — розповідає боєць. — Різкого болю не було, не було ні шоку, ні стресу, лише тупа ниюча біль, терпима.

Андрій був при свідомості, розмовляв, казав викликати БМП (машину для евакуації поранених).  Першим до нього підбіг хлопець з його відділення. Він раніше допомагав пораненим солдатам, мав досвід. Усі, за словами нашого співрозмовника проходять курси тактичної медицини.

«Там був жах»

Воювати пішов влітку. До цього працював інженером в комунальному підприємстві, займався громадською та політичною діяльністю, був депутатом міської ради попереднього скликання. Стрілецький  досвід  здобув у Тернополі. Був активним учасником революції гідності — упродовж грудня обороняв КМДА, а також їздив підтримувати майданівців в січні та лютому.

З початку війни був в добровольчому батальйоні обласної ради «Тор» і там отримав військові навички — була хороша і фізична, і вогнева підготовка,  — говорить Андрій, — Після цього мобілізувався і пішов воювати.

У складі батальйону «Карпатська січ» — завжди був на передовій.

До речі, на наступний день після Андрійового поранення його побратими пішли штурмом на це село, з московитів ніхто не вийшов, та на жаль, були втрати і серед наших бійців.

Там був жах, — переповідає розповіді побратимів наш співрозмовник, — моск@лі зрозуміли, що в оточенні, в полон не здавалися і билися до останнього.

Мріє повернутися в стрій

Тимчасом Андрія спочатку доставили до Харкова, там прооперували, потім гелікоптером — в Київ, в  госпіталь, де лікував легеню, потім відправили лікувати руку. Тепер солдата чекає операція на імплантацію та відновлення лівої ключиці і тривала реабілітація.

Зараз почуваюся значно краще, — ділиться Андрій. — Перші тижні був повністю лежачий, тепер ходжу на процедури і навіть в магазин. Рука ще поболює, вона в мене — як оголений нерв — чутлива і болюча, але усе найважче уже позаду.

Вдома чекає дружина, саме їй він зателефонував першій, щоб повідомити що трапилося. Дорогою до лікарні погубилися його особисті речі разом з телефоном. Номер дружини пам’ятав, тому, коли лікар уже після операції запропонував зателефонувати рідним зі свого мобільного, вона дізналася першою.

Окремо відзначив поранений мегапозитивне ставлення медичного персоналу. Каже, що лікар після операції був біля Андрія, все, що треба, подавав, піклувався як про рідного.

Щоб повністю відновилася рука, потрібен рік, кажуть медики. Та наш боєць уже хоче повернутися в стрій. Як тільки відчує, що рука позволяє — продовжить розпочату справу.