Про це йдеться у зверненні духовенства УПЦ щодо проявів колабораціонізму серед священнослужителів на тимчасово окупованих територіях, оприлюдненому в спільноті «Голос духовенства Української Православної Церкви».

Час великих випробувань, що випав на долю нашого народу, не похитнув у ньому віри в справедливість і перемогу над знавіснілим ворогом, який хоче за будь-яку ціну стерти з лиця Землі Україну, знищивши навіть пам’ять про неї у серцях мільйонів наших співвітчизників.

Пліч-о-пліч у цій борні за свободу і незалежність стоять вірні сини і доньки Української Православної Церкви, захищаючи свою Батьківщину від рашистських окупантів, новоявлених вандалів ХХІ століття, які, втративши образ і подобу Божу, присвоївши собі особливу «місію визволителів» у боротьбі з міфічними «силами зла», що створила їхня хвороблива уява, замахнулись на найцінніший дар Божий – життя людини.

Церква благословила своїх вірян на ратний подвиг проти окупанта. Вона стараннями своїх священнослужителів організовує духовну опіку наших воїнів, організовує небайдужих мирян для надання гуманітарної допомоги всім нужденним. Проте, на превеликий жаль, останнім часом усі ми стаємо свідками ганебної поведінки окремих священнослужителів УПЦ, як священників, так і єпископів, які в умовах тимчасової окупації показали своє справжнє нутро, запопадливо ставши на бік загарбника й обслуговуючи його імперські амбіції.

З великим обуренням українська православна спільнота сприйняла звістку про те, що на святкування Дня Хрещення Русі до анексованого Севастополя прибула ціла «делегація зі звільнених (!!!) районів Запорізької області… представники трьох єпархій – Запорізької, Бердянської і Новокаховської».

Учасником херсонського шабашу «Мы вместе с Россией» став одіозний священник УПЦ з міста Гола Пристань Геннадій Шкіль, який зловісно охарактеризував Україну як «неудавшийся проект» і закликав до єднання з окупантом.

Митрополит Ізюмський і Куп’янський Єлисей (Іванов) відверто став на шлях колабораціонізму і підтримки окупаційної «влади», благословивши главу окупаційної рашистської адміністрації у Харківській області державного зрадника Ганчєва. Таким чином, Іванов Олег Олександрович (за сумісництвом митрополит Ізюмський) показав себе цинічним пристосуванцем і моральним виродком, що має на меті лише власну вигоду, а не благо дорученої йому пастви.

До цього списку варто додати співпрацю єпископів УПЦ, що знаходяться на непідконтрольній Україні території, з владою квазіутворень типу «ЛНР/ДНР», а також конформізм і колабораціонізм рядових священнослужителів в окупованих регіонах нашої країни.

Останньою краплиною стала інформація про участь кліриків УПЦ (священників і ченців) на тимчасово окупованих територіях у псевдореферендумах за «приєднання до Росії» та їхні заклики до «єднання з братнім народом у єдиній країні».
Висловлюємо сподівання, що відповідні служби і правоохоронні органи дадуть належну оцінку діям путінських посіпак і зрадників українського народу.

Зі свого боку, ми категорично засуджуємо тих осіб у священному сані, які своїми словами і вчинками зрадили віру, Церкву і народ України: Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б належали до нас, то залишилися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші (1Ін. 2:19).

У той же час нас надзвичайно бентежить відсутність будь-якої реакції з боку керівництва УПЦ щодо колабораціонізму священнослужителів, які своїми діями покривають безчестям мільйони вірних нашої Церкви. Жодного слова не пролунало на засудження таких відверто зрадницьких намірів і дій з вуст керуючих єпархіями. Жоден з архієреїв не виступив з оцінкою угодівської поведінки єпископів-колаборантів.