У Небесному Легіоні Свободи стало на світлого Воїна більше

27 серпня від травм, отриманих у ДТП, загинув депутат Тернопільської обласної ради від фракції ВО «Свобода», заступник директора аеропорту, волонтер, доброволець територіальної оборони Іван Мурин. Йому було тільки 38 років.
 

Він почув звук вибуху. Подумав – у когось вистрелило колесо. Глипнув у дзеркало – аварія. Розвернувся. Врапт комусь потрібна допомога. 

«Під’їжджаю, бачу – лежить Іванів мотоцикл. Як? Ще кілька хвилин тому ми разом пили каву в аеропорті. Я виїхав на кілька хвилин раніше від нього», – пригадує тернополянин Володимир Кулак.

Йому важко говорити. А ще важче усвідомити, що його доброго друга, побратима, колеги Івана Мурина більше немає. Вже понад дев’ять днів…

«Здається, ось зараз задзвонить мобільний і почую його голос, – каже очільник Тернопільської обласної організації ВО «Свобода», депутат обласної ради Олег Сиротюк. – Мовчить телефон. Як же це могло трапитися? Чому саме з ним і саме зараз? Не на передовій, куди нещодавно возив волонтерку, не в самісінькому пеклі, а фактично на в’їзді в Тернопіль?»

Аварія сталась близько опівдня. На Підволочиській трасі неподалік Смиківців зіткнулися «Volkswagen» та мотоцикл марки «Kawasaki».

«З’їжджаючи з траси на стоянку, мікробус перегородив дорогу. Іванові нікуди було діватися. Його мотоцикл з усієї сили врізався в правий бік буса, – розповідає Володимир. – Він ще дихав, коли приїхала «швидка». В обласній лікарні одразу поклали на операційний стіл. Але травми виявились несумісними зі життям».  

Водій «Volkswagen» зостався неушкодженим. Триває слідство. Та хіба є покарання за сльози матері, двох осиротілих донечок, дружини, сестри? Вони бачилися напередодні трагедії. Чи могли подумати, що востаннє обіймають свого найріднішого, чують його голос.

«Іван з дитинства був на «ти» з технікою. Часто згадував, як вони з батьком ремонтували «Запорожець», – зауважує тернополянин Володимир Варчак. – Був механіком від Бога. Міг вдихнути в будь-яку машину друге життя. Від початку повномасштабної війни постійно шукав-ремонтував-переробляв транспорт для фронту. Відвозив та їхав за іншим. Знав, наскільки авто потрібні бійцям».

«Ех, друже, без тебе так багато речей вже не матиме змісту, – зітхає солдат 49-го окремого стрілецького батальйону ЗСУ «Карпатська січ», очільник БФ «Міжнародний фонд добрих людей» Ігор Костюк. – Тисячі кілометрів спільних поїздок для добрих справ… Коли я був за кермом – ти не міг спокійно спати, бо казав, що я шалений, коли їхав ти – я спав спокійно…»

Іван Мурин був дуже уважним, обережним й досвідченим водієм. Зазвичай користувався авто, а на мотоциклі їздив здебільшого у вихідні. Так і тієї суботи. До аеропорту приїхав на авто, а звідти – рушив на мотоциклі до Тернополя. Не доїхав…

«Таких, як він, – дуже мало, – наголошує Володимир Кулак. – Порядний, надійний, добрий. Його ніколи не потрібно було просити про допомогу. Бачив, що в когось проблема, – мовчки допомагав. З такими просто. Умів порозумітися з усіма. Ніколи не підвищував голосу. Мовчазний і водночас дуже позитивний. Приклад того, як потрібно жити».    

«Я захоплювався його працелюбністю і вірою у власні сили. Завжди знав, що на нього можна покластися, відчував його підтримку, дослухався до його дружніх порад, – зазначає голова Тернопільської обласної ради Михайло Головко. – Скільки пройдено разом, скільки пережито – були і поразки і великі перемоги. Як багато ще було планів, які ми спільно мали реалізувати для України. Не хочеться визнавати, що Івана більше немає».

«Його мудрості, енергії, рішучості, принциповості, сили духу, готовності підставити плече й щирої дружби дуже не вистачатиме мені, нашій команді, нашій Україні, – каже Олег Сиротюк. – У Небесному легіоні Свободи стало на світлого Воїна більше!»